ОСИП МАКОВЕЙ

Хрестом твоїм зацитькують сумління, а їх серця, як ті хрести, з каміння.

(«Хрест»)

Так і в ліриці поета, в його пейзажних малюнках бився пульс реального життя, особисте, інтимне перепліталося з громадянським.

Болючим, трагічним акордом зазвучала ліра О. Маковея в період першої світової війни. На чільне місце виходить тема народного страждання. Падуть ранені в бою українці, один — воїн цісарської армії, другий — Царської. Вони усвідомлять, що братовбивча війна приведе до їх взаєм¬ного знищення;

...найтяжче наше горе: люта сила, що з братів та воріженьків поробила. («Брати»)

Великою тугою пройнятий цикл віршів «Пісні з поля», що звучить як реквієм над жертвами імперіалістичної війни — тими наддніпрянцями, які поклали свої голови за царя, і тими галичанами, яких погнали вмирати за Цісаря...

ьменник-гуманіст ВІРИВ. Щ° зрештою його народові, всім пригноб-ним і скривдженим усміхнеться ліпша доля, що оживе скривавлена зем-«че загине наше слово, // Не загине рідний край!».

15

Поезія О. Маковея складає незначну, але важливу частину його художньої спадщини, в своїх кращих зразках вона є цінним надбанням української літератури.

* *

Найповніше талант письменника виявився в прозі, зокрема в малих її жанрах (новелі, оповіданні, нарисі). В цій галузі О. Маковей працював досить інтенсивно, опублікувавши вісім книжок — окремо виданих опо¬відань («Весняні бурі», «Оферма», 1895), повістей («Залісся», 1897, і «Ярошенко», 1905), збірок («Наші знакомі», 1901; «Оповідання», 1904; «Кроваве поле», 1921; «Прижмуреним оком», 1923). Чимало тво¬рів письменника, розкиданих по періодичних виданнях, не входили до збі¬рок, чимало неопублікованих збереглося в рукописах. Як прозаїк О. Мако¬вей пройшов еволюцію, що відбивала загальні тенденції розвитку україн¬ської прози. Якщо в ранніх оповіданнях він виступає прихильником соціально-побутової прози, тяжіє до розлогості оповіді («Весняні бурі», «Оферма», «Для розривки» та ін.), то в пізніших творах письменник усе більше вдається до стислого, лаконічного жанру соціально-психологіч¬ної новели, прагнучи йти в руслі творчих пошуків молодої генерації україн¬ських прозаїків, для яких, за словами І. Франка, «головна річ людська душа, її стан, її рухи в таких чи інших обставинах, усі ті світла й тіні, які вона кидає на ціле своє окруження... В порівнянні до давніших епіків їх можна би назвати ліриками...» ' І ще одна особливість Маковея-прозаїка: її виразна гумористична забарвленість, сатирична спрямованість (маємо на увазі, зокрема, соціально-політичні твори новелістичного жанру). Вод¬ночас із нарисами, новелами, оповіданнями О. Маковей пробував свої сили і в жанрі повісті, прагнучи охопити своїм зором важливі події історич¬ного минулого («Ярошенко») і сучасну йому дійсність («Залісся»).

Як прозаїк О. Маковей успішно дебютував 1895 p., здобувши на кон¬курсі журналу «Зоря» другу премію за оповідання «Весняні бурі».

І. Франко, член конкурсної комісії, з приводу цього твору писав: «При

... багатстві змісту, сконцентрованого в тісній рамці новели, «Весняні

бурі» відзначуються мовою гарною і чистою, простотою композиції,

легким та невимушеним стилем» 2. Оповідання значною мірою має авто¬

біографічний характер, відображає процес формування прогресивного