ОСИП МАКОВЕЙ

Письменник вірив у національне визволення, духовне єднання народу, розділеного кордонами. У згаданому творі він малює картину світлого і радісного оновлення: «І над великим простором землі з-поза хмар ви¬зирає тепле і ясне сонце — невидима сила теплого, доброго людського життя, що єднає і тих, що осталися у близькій Україні, на захід від Збруча, і тих, котрим несподівано прийшлося жити, воювати або вмирати на Вкраїні далекій». Новела О. Маковея близька за своєю лірико-емоційною наснаженістю до шедевру Марка Черемшини «Туга». Загалом твори О. Маковея, обпалені полум'ям першої світової війни, перегукуються з гуманістичною прозою О. Кобилянської, В. Стефаника, Марка Черем¬шини, К. Гриневичевої (збірка «Непоборні»), Б. Лепкого та інших письменників, різних світоглядом, манерою письма, але близьких глибо¬ким вболіванням за долю людини, народу у страшних своїм трагізмом обставинах періоду першої світової війни.

Проза О. Маковея охоплює ще й два великі твори — повісті «Залісся» та «Ярошенко». Перша опублікована в Чернівцях 1897 p., друга 1905 р.—

22

у Львові. У соціально-побутовій повісті «Залісся» автор реалістично показав сільське життя наддністрянських околиць з темнотою, забо¬бонністю, щоденними клопотами, проблисками роздуму над своїм тяжким становищем. Крім цієї лінії, в повісті розвивається ще й інша — життя попівської родини Левицьких, з яких повніше окреслено образ поповича Славка з його тихою симпатією до поміщицької дочки Мані. У творі подано добре виписані сцени з народного життя, переконливо змальовані образи сільських трударів. «Залісся» і сьогодні зберігає пізнавальне і пев¬не художнє значення, як спроба письменника дати крізь призму аналізу одного села широку панораму тогочасної дійсності, не підфарбовуючи її, з разючими контрастами між різними соціальними прошарками.

Ключ до розуміння повісті «Ярошенко» О. Маковей дав у статті «Про історичні оповідання» (газ. «Діло».—- 1907.— № 125—126), у якій не тільки висловив свої погляди на завдання історичної белетристики, а й розкрив ті принципи, якими він керувався при написанні повісті «Ярошенко». Письменник виходив з настанови, що основою творів, написа¬них про минуле, повинна бути «історична правда, чи вона гірка, чи солодка», що митець не сміє відступати від «принципу історичної правди». О. Маковей ставив за мету із всією достовірністю показати перипетії польсько-козацько-турецької війни під Хотином, розкрити мужність і самовідданість козаків, які разом з польськими військами вели завзяту боротьбу проти споконвічного ворога слов янських народів — турецьких загарбників.

Повість «Ярошенко» була написана для учнівської молоді. Цим обумов¬лені деякі її особливості, зокрема фабула. Автор намагався зробити її простою і захоплюючою.

Події, змальовані в творі, розгортаються двома сюжетними лініями: похід і боротьба козацьких військ проти турків під Хотином, їх взаємини зі своїм союзником — польським військом, і друга— трагедія сім'ї мол¬давського селянина Ярошенка, яка опинилася у вирі війни 1621 р. Обидві ці сюжетні лінії пов'язані між собою через образ головного персонажа твору — Микулу Ярошенка. Автор писав, що в особі Микули він хотів показати таку людину, яка пережила всі страхіття війни.Отже, образ Микули, за задумом автора, мав відігравати в повісті важливу ідейну роль; на його життєвих переживаннях автор хотів показати, яким нещастям була війна, спустошливі набіги турецьких загарбників на молдавсько-українські села у Придністров'ї. З другого боку, цей образ повинен був відігравати важливу композиційну роль — бути зв язуючою ланкою двох сюжетних ліній.

Вже з першого розділу твору автор вводить нас у вир подій. Він малює сцену нападу польської чати на мирне містечко Серет. Озброєні загони вершників забрали з собою всю сім'ю Ярошенка: старого батька, матір, Дружину і синка. Микула вирішує йти шукати свою родину під Хотин, куди від їхала чата. І далі автор показує труднощі, які довелось йому пере-борити, щоб нарешті знайти рідних.

-З персонажів помітне місце у творі займають історичні постаті агаидачного, Ходкевича, Проскуренка, Бородавки, що представляють як козацькі, так і польські війська, б

ужнього полко-

кі війська, образі Сагайдачного О. Маковей відзначає риси м

23