ОСИП МАКОВЕЙ

Нарешті маємо збірне видання поезії й прози О. Маковея у двох томах, за яким, сподіваємось, вийде повніше, хоча б у п'яти томах, що охопить і його науково-критичну та епістолярну спадщину.

* * *«Хто хоче пізнати поста, повинен іти в його країну». Ці справедливі слова Гете спонукають нас, розглядаючи надбання будь-якого митця, тор¬катися його біографії, того середовища, в якому він формувався, тобто заглибитися в саму особистість творця. Важливим орієнтиром у дослід¬женні життя й діяльності того чи іншого письменника є його автобіогра¬фія. О. Маковей залишив нам чимало важливих свідчень, що дають змогу на достовірному матеріалі об'єктивно висвітлити окремі сторони його життєвого й творчого шляху. Так, чимале пізнавальне значення має не опублікований досі «Щоденник» О. Маковея, що, зокрема, стосується часів його навчання в університеті. В середині 20-х років письменник працював над ґрунтовним життєписом, з якого, скоротивши, зробив стислу «Автобіографію», що побачила світ 1926 р. вже після його смерті на сторінках «Літературно-наукового вісника». Залишив письменник і низку інших художніх, публіцистичних, автобіографічних творів («Ака¬демічна громада», «Весняні бурі» та in,). Вони допомагають з'ясувати деякі важливі питання, що стосуються формування його творчої осо¬бистості.

Осип Степанович Маковей народився 23 серпня 1867 р. в місті Яво¬рові, близько Львова. Батько його походив з яворівських міщан, займався рільництвом і кушнірством. Він розумів вагу освіти і, побачивши потяг сина до навчання, віддав його після початкової школи до Львівської української гімназії. Тут у гімназиста прокинулося захоплення малю¬ванням, музикою, народною творчістю. У гімназії учні видавали кілька гектографованих газет, де друкували свої твори, записи народної твор¬чості. Коли дирекція заборонила випускати ці видання, група гімнази¬стів, серед них і О. Маковей, 1884 р. заснувала таємний гурток «Згода» (діяльність цього гуртка письменник згодом висвітлив у документаль¬ному нарисі «Історія одної студентської громади»). У таємній студент¬ській громаді й почалися перші літературні спроби О. Маковея. «Тут уже я мав більший голос і читав товаришам не раз свої перші повістки, але я не був одинокий; поетів, повістярів і драматургів було у нас багато»,— згадує він в автобіографії.

З таємних гуртків, що були в гімназіях Тернополя, Львова, Коломиї, Станіслава (тепер Івано-Франківськ), завжди віяло волелюбним подихом, вони, а не офіційна наука, найбільше спричинялися до формування в моло¬дого покоління любові до народу, його культури, сприяли поширенню соціалістичних поглядів. О. Маковей, наприклад, в таємному гуртку по¬знайомився з творами Т. Шевченка, І. Франка, Д. Писарєва, І. Тургєнєва, з атеїстичним трактатом Д. Дрепера «Історія боротьби між релігією і наукою». Коли 1886 р. на гурток було зроблено донос, О. Маковей запи¬сав у «Щоденнику»: «Кружок не сміє пропасти ніколи і не пропаде!.. Рух в гімназії збуджений...» Тут, у гімназії, почали формуватися основи світогляду молодого поета.

Свою освіту майбутній письменник продовжив на філософському (фі¬лологічному) факультеті Львівського університету, який хоч і не був світилом у царстві науки, але давав студентам непогані знання в галузі філології, класичних та іноземних мов, знайомив з історією української літератури. Великою — і болючою — школою для О. Маковея стало життя: він працював репетитором, перекладачем урядових документів у магістраті, підзаробляв у пресі як журналіст.

Чи не найбільшою подією в житті молодого студента було його знайом¬ство з І. Франком, яке переросло в щиру дружбу, тривало до кінця жит¬тя великого Каменяра. І. Франко мав значний вплив на формування світо¬гляду О. Маковея. «Я до нього чую симпатію, а він до мене... Його погляди на справу і літературу руську знаю не лише з його творів, а й з влас¬них його розмов... Вони дуже розумні, і я їх собі присвоюю»,— пише молодий літератор 1886 р. у своєму «Щоденнику».

У липні 1889 р. О. Маковей разом з І. Франком та наддніпрянськими украшцями С. Дегеном, А. Маршинським та іншими, подорожуючи по Карпатах, потрапили під підозру австрійської поліції. І. Франка та сту¬дентів з Києва було арештовано, О. Маковея лише допитували, намагаю¬чись знайти у його короткочасному знайомстві із східноукраїнськими по¬братимами якусь державну крамолу.

На другу половину 80-х років припадає початок літературної діяль¬ності О. Маковея. Дебютувавши перекладом вірша Г. Гейне «Посланець» І«ооря». 1885), молодий літератор пише й друкує ліричні вірші.

громадянські поезії, соціальні малюнки, сатиричні образки; згодом звер¬

тається до малої прози: нарисів, оповідань, новел; а відбувши 1890 р. вій¬