Аналіз, проблеми та пропозиції щодо вдосконалення розвитку страхових послуг в Україні

У міжнародній практиці використовуються правила страхування суден, котрі відображено в Кодексі торгового мореплавства. Згідно з ними встановлюється страхування за декількома типами відповідальності: “ з відповідальністю за загибель та пошкодження”, тобто повна відповідальність; “без відповідальності за незначну аварію”; “ з відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати з рятування “.

Наведені типи відповідальності визначають обсяг суми відшкодування та величину тариіних ставок.Договір страхування водних транспортних засобів може укладатись на повний строк або на конкретний рейс, у межах яких поширюється відповідальність страхової компанії на збитки. Договір не втрачає сили, якщосудно відхилилось з обумовленого району чи напряму з метою надання допомоги в рятуванні людей та матеріальних активів або для забезпечення безпеки рейсу.

За основу страхової оцнки судна береться сума, запропонована страхувальником, але вона не може перевищувати фактичну вартість судна. У випадку, коли в договорі заявляється сума, нижча вартості судна, всі збитки й витрати, повязані з страховою подією та ліквідацією її наслідків, відшкодовується за пропорцією, яка виявилась при зіставленні страхової суми з фактичною вартістю судна на дату початку дії договору страхування.

Для страхування водних транспортних засобів уцілому застосовуються принципи, властиві страхуванню інших матеріальних активів, хоча є й певні особливості, повязані з встановленням причин настання страхової події. Для цього на судні постійно ведеться корабельний жарнал, в якому відповідальні особи повинні щоденно фіксувати всі обставини та факти, що стосуються умов плавання, стану судна, вантажу тощо.

Якщо сталась аварія чи інша надзвичайна подія, яка вплинула на виконання умов договору страхування, капітан після прибуття в порт повинен про них повідомити спеціальній службі. Якщо можливі майнові притензії до судновласника, то відповідною посадовою особою порту заявляється морський протест, уньому дається оцінка морської події, дій екіпажу з попередження її та ліквідації негативних наслідків.

При водних переміщеннях вантажів та транспортних зособів ставки тсрахових платежів диференційовані. Величина їх визначається з врахуванням: призначення судна; матеріалу корпусу; класу; строку експлуатації; району плавання.

Страхування матеріальних активів при переміщенні їх безпосередньо повязане із страхуванням фрахту, тобто плати за траспортування вантажу. Страхувальником фрахту може бути й вантажовласник, й судновласник або обоє в певній пропорції. Залежно від умов оплати фрахту виникають різні права й обовязки сторін. У разі домовленості в договорі, що фрахт оплачується за будь-яких обставин, навіть при загибелі вантажу, в страхуванні фрахту зацікавлений його власник, бо він одержує відшкодування перевізної плати навіть при втраті вантажу. Коли ж фрахт виплачується після перевезення товарів, страхування фрахту відповідає інтересам обох сторін. Адже судновласник (перевізник) не одержить плати за фрахт, якщо вантаж не буде доставлений (в результаті аарії судна), а якщо власник буде змушений платити суму фрахту за доставку навіть тоді, коли вантаж зазнав пошкодження. Інтерес судновласника до страхування фрахту проявляється тоді, коли його транспорт направляється для завантаження в інший порт і під час цього переходу може бути пошкоджений, що зробить неможливим виконання в установлені строки умов перевезення вантажу.

Перевезення вантажів у морі чи річковими шляхами може призвести до заподіяння шкоди судном портовим спорудам, водному басейну внаслідок розливу нафтопродуктів або інших екологічно шкідливих речовин. Тому запроваджено страхування судновласника від настання таких важливих подій.

Страхування повітряних обєктів.

Авіаційне страхування включає як операції з відшкодування втрат, повязаних з використанням літальних апаратів, так і страхування відповідальності перед пасажирами за їхнє життя, здоровя та багаж. В авіаційне страхування входять страхування відповідальності перед третіми осбами за заподіяння можливої шкоди під час експлуатації повітряних обєктів, страхування відповідальності власників аеропортів, страхування втрат доходів внаслідок неможливості експлуатувати літак або вертоліт, причиною чого є метеорологічні умови, зруйнування злітно-посадочної смуги тощо.

Для страхування повітряних обєктів застосовуються вцілому ті ж принципи, що й для страхування звичайних активів. Разом з тим, сам характер експлуатації їх зумовлює деякі специфічні особливості. Йдеться про страхування літаків та вертольотів на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок будь-якої причини під час польоту, руху по злітно-посадочній смузі, перебування на землі чи на воді.