Аналіз, проблеми та пропозиції щодо вдосконалення розвитку страхових послуг в Україні

Французький страховий ринок зазнав значних змін за останні 20 років - з розміщенням контрактів на 30 млрд. FF у 1970 році до 504 млрд. FF у 1992 році. Ця тенденція зростання була особливо помітна в секторі страхування життя та капіталізації. Проникнення в національну економіку поки що є неповним: за кількістю страхових контрактів Франція на 9-му місці, а за всіма секторами разом - на 12-му місці, якщо виражати страхові контракти у відсотках сдо ВВП серед розвинутих країн Заходу.

Нині розширюються нові ринки: страхування компютерних систем та мереж, страхові випадки в медицині тощо. Поява банківського тсрахування та відносна деспеціалізація каналів страхового поширення привели до стандартизації страхових послуг, особливо в галузі полісів страхування життя. Зацікавленість страховим ринком зумовлює той факт, що інвестиції у страхування стали головними інвестиціями французьких сімей. За останні 10 років інвестиції у страхування зросли з 10% до 59%.

Розвитку маркетингу страхових послуг у Франції срияє велика різноманітність каналів: пряме поширення, наймані агенти, а також брокери, які групуються в досить великіобєднання. Поширення та маркетинг здійснюються також через банківський ринок збуту та інші фінансові мережі. У 1993 році у французькій страховій індустрії працювало близько 211100 чоловік, що становить приблизно 1% від працездатного населення.

Французькі компанії взаємного страхування посіли значну частину ринку поряд з найнятими агентами традиційних компаній. Їхня частина на ринку становить: 19,1% від усіх нових премій; 12,1% від нових премій у страхуванні життя; 39,4% від премій в інших видах страхування; 50% від нових премій у страхуванні автотранспорту; 40% від комбінованих контрактів з власниками будівель.

Французькі брокери зареєстровані в Комірційному регістрі як лідери, але під назвою: Страхова брокерська діяльність. У брокерській справі бере участь велика кількістькомпаній. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і фірми. Від імені всіх клієнтів вони вибирають страховика та виступають у даному разі як радники. В 1993 році за брокерами стояло 7% сектора страхування життя та 18% сектора інших видів страхування при загальній чисельності брокерів 4200 чоловік. Порівняно з іншими країнами, французькі брокери мають велику частку ринку. В найближчому майбутньому вони будуть відігравати значнішу роль завдяки змінам у структурі, злиттю та змінам у формуванні капіталу.

Страхові агенти за наймом створюють реальну присутність на ринку, знаходячись близько від своїх клієнтів. Вони найактивнішіт у сфері індивідуального страхування, не повязаного зі страхуванням життя, а також у страхуванні малих та середніх компаній. З 1980-х років чисельність страхових агентів почала значно зменшуватись. Якщо в 1960-х роках агенти за наймом розподіляли 855 страхових послуг, то в 1990-х - тільки 410. Однак вони все ще залишаються лідерами з продажу страхових полісів, які не належать до страхування життя, а у сфері страхування життя володіють часткою ринку 17 відсотків.Хоча кількість нових компаній і зростає, проте частка прямих продажів на ринку не зменшується. На доповнення до традиційних методів .прямих продаж (купони, каталоги, ТВ-маркетинг) розвивається продаж страхових полісів через французьку телефонну систему "Мінітел".

Висновок

Отже, розвиток страхового ринку України можна поділити на три етапи. Перший етап охоплює 1991-1993 роки. Тут можна виділити чотири основні чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних субєктів страхування.

Чинник 1-й – створення відносно великих страхових організацій державного значення з широкою мережою переферійних філій, у тому числі й в Україні, що згодом перетворилися на самостійних юридичних осіб. Так виникли теперішні компанії “АСКА”, “Славія” та інші страховики. Нині звязки з московськими холдингами лишаються здебільщого у сфері перестрахування, хоча з кожним роком таких звязків дедалі менше.

Чинник 2-й – створення комерційних страхових організацій на місці розміщених в Україні установ Держстраху і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано.

Оскільки до кінця 1993 року Держстрах залишався повністю державною організацією, то в умовах слабкого розвитку на той час ринкового законодавства він був істотно обмежений у можливостях підписання страхових угод, отримання доходів від інвестиційної діяльності, впровадження ефективних форм мотивації праці тощо. Ситема тривалий час пропонувала підприємствам і населенню “застарілі“ страхові продукти доринкового періоду. На державного страховика було покладено здійснення обовязкового страхування, яке в більшості видів було збитковим. Великої шкоди завдавала гіперінфляція і неможливість з багатьох причин своєчасної компенсації і виплат громадянам за попередніми договорами змішаного страхування життя, які укладалися ще за радянських часів.