Аналіз, проблеми та пропозиції щодо вдосконалення розвитку страхових послуг в Україні

Слід зазначити, що основними причинами, які обмежують розвиток страхування життя в Україні, є: нерозвязання проблем компенсації громадянам державних виплат за договорами змішаног страхування, укладеними ще за радянських часів; підірвана довіра населення до цього виду страхування через вищезазначену причину, а також у звязку з гучними банкрутствами страхових компаній, які на початку діяльності страхового ринку безкарно займалися суто трастовою діяльністю - "грою на інфляції"; норма ст.38 Закону України "Про страхування", в якій передбачено, що страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування; чинна система оподаткування.

Страхування життя як у Європі, так і взагалі у світі має тендецію до значного поширення. Це повязано з тим, що цей вид страхування сприяє зміцненню та підвищенню матеріального стану населення, яке страхується, а також спрямуванню значних коштів у звязку з накопичувальними функціями через механізм страхування на інвестиційні цілі в економіку країни. Таким чином, при зваженій політиці держави на ринку страхування життя цей вид страхування стає впливовим інструментом забезпечення стабільності в суспільстві, тим більше за умов необхідності соціального захисту населення і бюджетного дефіциту.

Тому серед найважливіших заходів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках населення, на інвестиційні цілі.

Цим механізмом має стати створення фонду страхових гарантій, проте не в добровільному порядку, як це передбачено в ст.32 Закону України "Про страхування", а в обовязковому, спочатку при здійсненні страхування життя, а надалі - при здійсненні ризикових видів. Справді, спочатку це нешгативно вплине на діяльність зі страхування життя, але з метою відновлення довіри населення і втрачених позицій без цього рано чи пізно, але не обійтися.

Саме потреба захистити аласників страхових полісів, а також висока ціна можливого краху системи страхування є основними причинами того, що у багатьох країнах створюють гарантійні фонди. При створенні останніх застосовується здебільшого практика, за якою страховики - учасники фонду сплачують фіксований тариф для участі в цій системі, незалежно від фінансового стану, розмірів активів тощо. За умови банкрутства однієї страхової компанії - учасника фонду забезпечення гарантій щодо виплат за зобовязаннями неплатоспроможної компанії беруть на себе інші страховики - учасники фонду за рахунок своїх коштів.У світлі потенційної економічної та суспільної ролі страхування життя, а також вищезазначених перешкод потрібно розглянути можливість створення податкових стимулів із метою сприяння розвитку цього ринку. Таким стимулом можуть стати, наприклад, відновлення норми, згідно з якою доходи, отримані страховими компаніями зі страхування життя при розміщенні страхових резервів, звільняються від оподаткування.

Конче необхідно створити ефективний механізм державного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Розробка і запровадження Страхового кодексу дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма субєктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази і знищенню всіх непорозумінь, які зявляються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах.

Пропоновані шляхи й напрями вдосконалення страхового ринку України дадуть можливість прискорити створення повноційного страхового ринку як обєктивного атрибуту ринкової економіки та сприятимуть відновленню довіри страхувальників до страховиків.

Розділ 3. Зарубіжна практика страхування

Страхова діяльність у країнах Заходу нараховує вже більше 300 років. Починалась вона з розвитку страхування від пожеж після великої пожежі у Лондоні 1666 року та створення "Кавового дому Едварда Ллойда" в 1668 році. Однак більшість законів, які регулюють діяльність страхових компаній було прийнято зовсім недавно.

Тепер ринок страхових послуг добре розвинутий і спирається на досить грунтовну правову базу. Лондон - найбільший у світі центр страхування, а також розміщення міжнародного перестрахування. Пята частина загального світового страхування, страхового бізнесу на міжнародному ринку концентрується саме в британській сиолиці.