Аналіз, проблеми та пропозиції щодо вдосконалення розвитку страхових послуг в Україні

Вступ

Ринковий механізм господарювання, що створюється в Україні ефективно діє лише на основі розгалуженої інфраструктури, до якої входять товарні й фондові біржі, комерційні банки, аудиторські й консалтингові фірми тощо. Важливе місце серед них посідають страхові компанії, котрі разом з банківською системою є становим хребтом сучасного ринку.

Із часу виникнення матеріального виробництва суспільство постійно має справу з його непередбачуваними порушеннями. Вони викликаються як природними стихійними лихами, відвернути які неможливо, так і технологічними аваріями, пожежами тощо.

Отже, внаслідок непередбачуваних субєктивних чи обєктивних умов підприємство нерідко попадає в смугу матеріальних витрат, які можуть поставити його на грань банкрутства. Така основа закономірно виникаючих потреб у відшкодуванні матеріальних збитків шляхом солідарної розкладки їх між іншими зацікавленими в цьому ж власників майна. Коли б кожний окремо взятий субєкт господарювання спробував відшкодувати втрати за свій рахунок, то здебільшого через фінансові можливості це було б неможливим. Тому економічно доцільним є солідарне відшкодування втрат зацікавленими ринковими субєктами, що помітно зглажує наслідки стихійних лих та інших небезпек для підприємницької діяльності.

Втрати доходів, викликані надзвичайними явищами, властиві не лише підприємствам, а й окремим громадянам. Адже дюди хворіють втрачають працездатність внаслідок травм на виробництві чи в побуті тощо. Тому вони також потребують грошової компенсації в результаті настання нещасного випадку, а це можливо лише тоді, коли укладено договори страхування.

Отже, страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Поняття “страховий ринок” у пострадянській економіці склалося на початку 90-х років. Саме на цей період припадає створення поряд з Держстрахом перших альтернативних страхових організацій.

Зародження і розвиток страхового ринку України – процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте, водночас нашій країні притаманні деякі специфічні риси.

Після законодавчого введення деяких елементів ринкової економіки в колишньому Радянському Союзі почали створюватися перші страхові кооперативи. Їх частка в в загальних обсягах страхування була незначною – не більш як 1%. Проте існування кооперативів в 1988 – 1989 роках мало велике значення щодо набуття першого досвіду роботи в ринкових умовах, підвищення кваліфікації кадрів, взяття під страховий захист “нетрадиційних” для Держстраху ризиків, зокрема, вантажів, відповідальності за невиконання угод третіми особами тощо. З самого початку зародження страхового ринку альтернативні страховики більшою мірою звернули увагу на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в країнах Заходу. Завдяки цьому в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування.

Отже, обєктом дослідження даної роботи є страховий ринок України, а предметом дослідження - послуги, що надаються страховиками на ринку страхування.

Розділ 1. Види страхових послуг в Україні

1.1 Сільськогосподарське страхування та його специфіка.

На виробничий процес у сільському господарстві значно сильніше ніж у інших галузях, впливають несприятливі природно-кліматичні умови, які можна розподілити на дві групи. Першу складають постійнодіючі фактори: невисока якість грунтів, короткий вегетаційний період, вітри в окремі періоди тощо. До другої групи відносять випадкові, незвичайні відхилення від умов розвитку сільськогосподарських культур чи утримання тварин: градобій, засуха, ранні заморозки тощо. Нейтралізація впливу на сільськогосподарські результати факторів другої групи досягається шляхом створення страхових фондів.

Особливе значення має страхування в рослинництві. Основною умовою страхування урожаю є його тісний зв’язок з результатами діяльності господарства. Розмір страхового забезпечення залежить від величини врожайності. Іншою умовою виступає універсальність страхування, включення практично всіх стихійних лих.ю що зумовлює однакову захищеність сільськогосподарських підприємств незалежно від того , в якій природно-кліматичній зоні вони знаходиться. Наступна принципова умова цього виду страхування полягає в тому, що встановлення збитку відбувається вцілому по господарству, а не по окремих відділках, бригадах, фермах. Це дозволяє не допускати розпилення коштів страхового фонду при незначних втратах і, разом з тим, забезпечує відшкодування істотних збитків.