Аналіз, проблеми та пропозиції щодо вдосконалення розвитку страхових послуг в Україні

При настанні збитку досить істотною є проблема визначення збитку господарства з настання кожного страхового випадку. З цією метою порівнюються фактичний врожай поточного року із середнім врожаєм, який страхувальник одержував за останні 5 років. У деяких випадках можливий розрахунок збитку на підставі прогнозованого врожаю, який господарство могло б одержати, якби не було страхового випадку.Страхування сільськогосподарських культур в усіх державних та недержавних господарствах органами Національної страхової компанії “Оранта” здійснюється в разі настання виняткових для даного регіону метереологічних умов. Вони досить різноманітні: сніг, іній,. туман, снігова кірка, затяжні дощі тощо. Страховими випадками вважаються вітрова та водна ерозія, обвали. В страховому договорі може бути передбачено відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі врожаю у закритому грунті, причиною якої є припинення подачі електроенергії, зумовленого природними стихіями, пожежами, технічними та технологічними аваріями. Треба зазначити, що страхування сільськогосподарських культур не побудовано таким чином, щоб забезпечувати відшкодування будь-яких збитків у господарствах. Страхова відповідальність обумовлюється лише настанням такого випадку, для якого властиві деякі обов’язкові фактори. До них відносяться факт стихійної події або інших незвичайних несприятливих явищі викликаний ними недобір врожаю. Коли хоч одного з названих факторів немає, то страховик не зобов’язаний забезпечувати відшкодування.

Для всіх сільськогосподарських культур страхування врожаю починається з дня посіву їх і припиняється в день закінчення збирання врожаю. Після завершення збирання врожаю його страхування змінюється страхуванням продукції, для чого застосовуються інші умови й правила.

Певні особливості властиві страховому захисту сільськогосподарських тварин. Страхування в тваринництві полягає, з одного боку, у створенні матеріальних умов для відшкодування збитків власників тварин від загибелі чи вимушеного забою, а з іншого – у зменшенні витрат тваринницької продукції від стихійних лих, пожеж та інших несприятливих умов. Слід зазначити, що в страхову відповідальність включаються збитки від загибелі або пошкодження тварин, на відміну від інших основних та оборотних фондів, заподіяні не лише стихійними лихами, а й зумовлені усілякими хворобами, що також може визначатись як страхові випадки.

У страхуванні тварин є принципова відмінність, що відрізняє її від інших видів майнового страхування, в яких найбільш поширеною є компенсація втрат, зумовлених частковим пошкодженням основних або оборотних фондів. Важливою особливістю страхування є їх обгрунтоване обмеження обсягу страхової відповідальності, тому що обсяг встановлюється не за повною оцінкою об’єкта. Певна частина страхової відповідальності залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулювати його зацікавленість у збереженні поголів’я тварин. На основі різниці між величинами страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин розподіляють на три групи: продуктивна худоба, молодняк, племінні й високоцінні тварини. Ддя третьої групи застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, включаючи падіж тварин від інфекційних захворювань, загибель під час експлуатації, під час пожеж та стихійних лих. Для об’єктів з інших груп властиве страхування за обмеженим страховим випадком. Загибеллю тварин за умовами страхування вважається не лише їх падіж, але й вимушений забій або знищення у зв’язку з настанням подій, від яких здійснюється страхування. Якщо ж ці події відбулися, то відшкодування виплачується на основі офіційного висновку ветеринарних спеціалістів у межах здійснення лікувально-санітарних заходів з боротьби з епізоотією.

1.2 Система соціального страхування.

Ніхто, крім держави, не може законодавчо захистити життя людей від можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. Нажаль, механізми такого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.

До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу з безробіття, пенсії, допомоги малозабезпеченим, старим, хворим. Тому формування системи соціального страхування в Україні – одна з найактуальніших проблем і наріжний камінь політики зайнятості. Для її розв’язання необхідно вивчити досвід функціонування аналогічних систем у розвинутих країнах у поєднанні з ретроспективним дослідженням вітчизняної практики.

У країнах з розвинутою ринковою економікою досягнення високого рівня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній концепції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови підтримання і створення додаткової зайнятостіст Щоб краще зрозуміти механізм управління зайнятістю й механізм органів працевлаштування розглянемо окремі елементи соціального забезпечення у деяких передових країнах світу.Регулювання зайнятості поєднує в них два типи методів управління. З одного боку – це методи, які характеризуються позаекономічним примусом до праці, властиві командно-адміністративній економіці, з другого боку – нові, ринкові методи при одночасному збереженні й оптимізації окремих традиційних елементів державного регулювання. Відповідно й системи соціального страхування у різних країнах мають свою специфіку.