Аналіз, проблеми та пропозиції щодо вдосконалення розвитку страхових послуг в Україні

Найперший закон, який прийнято у Великобританії і котрий діє до наших днів, - "Закон про страхування життя" 1774 року, що фактично зробив незаконними спроби спекулювати на смерті іншої людини. Нагляд за діяльністю страхових компаній вперше введено "Законом про компанії із страхування життя" 1870 року. Згідно з цим законом страхові компанії було зобовязано робити відрахування та подавати річний фінансовий звіт до Міністерства торгівлі. У 1906 році "Законом про морське страхування" сформульвано законодавство, яке регулює укладання угод із страхування угод морських транспортних засобів. Сьгодні цей закон - єдиний законодавчий акт з даного питання.

Нині діючі закони про стахові компанії та нормативні документи на початку 80-х років. У наступні роки було прийнято велику кількість законодавчих актів. це повязано зінтеграцією європейської Спілки та заходами із захисту інтересів, які визначено в "Законі про фінансові послуги" 1986 року. Подальші зміни в законодавстві введено 1 липня 1994 року, коли вступили в дію "Третя директива із страхування життя" та "Директиваіз загального страхування".

3.1 Особливості страхування у Великобританії

Страхова справа у Великобританії має два головних напрями: довгострокоае страхування життя і загальне страхування.

Нині понад 800 компаній уповноваженізайматись у Великобританіїодним чи кількома видами страхового бізнесу. Майже 450 компаній належать до асоціації британських страховиків. Деякі компанії є так званими взаємними закладами на правах власності держателів їхніх страхових полісів. Страхові послуги надають також деякі "дружні товариства" (обєднання фізичних осіб).

У Великобританії на ринку страхування також діють багато іноземних комрпаній, з якими тісно британські співпрацюють. Невеликі британські компанії , як правило,обмежують діяльність територією своєї країни. Більшість великих компаній, що займаються загальним страхуванням, працюють також за кордоном, діючи через філії, агенції чи повязані з ними місцеві фірми.

У Великобританії існубть дві форми страхових компаній: приватні та спільні.

Приватні компанії - з граничною відповідальністю та акціонерним капіталом. У цих компаніях акціонери мають істотніше право на отримання прибутку компанії. Більшість страхових компаній у Великобританії є приватними.

Спільні компанії - належать власникам страхових полісів та існують для одержання прибутку. Вони створені для користі власників полісів. Ці крмпанії займаються страхуванням життя і становлять третину ринку всього страхування життя.Окреме місце на британському страховому ринку посідає компанія "Ллойд". Дуже часто "Ллойд" називають страховою компанією, але з юридичного погляду це не зовсім правильно. "Ллойд" - це корпорація, яка обєднує приватних осіб, кожна з яких приймає страхування на свій ризик та несе персональну відповідальність за прийняті зобовязання всім своїм майном. "Ллойд" можна назвати провідним страховим ринком світу, надходження на якому складають 20 мільйонів фунтівстерлінгів за кожний робочий день. Портфель "Ллойда" формується, поряд з традиційними ризиками, за рахунок обєктів страхування, яких не можуть прийняти акціонерні страхові компанії. Річний вклад "Ллойда" в економіку Великобританії перевищує 1 мільярд фунтів стерлінгів.

Тепер членами "Ллойда" є близько 30000 чоловік у 70-ти країнах світу. Його члени згруповані в 370 синдикатів. Синдикати формуються за визначиними видами страхування: страхування морського транспорту, вантажів, атомних ризиків і т.п. На чолі кожного синдикату стоїть андеррайтер - особа, уповноважена страховою компанією або синдикатом приймати на страхування ризики. Андеррайтер відповідає за формування страхового портіеля страховика. Ризик приймається на розміщенні в синдикаті-лідері за даним видом страхування. Відповідальність за прийнятий ризик та сума премії розподіляються між всіма членами синдикату пропорційно розміру сум, внесених ними для забезпечення страхових операцій синдикату. Потім ризик розміщується в інших аналогічних синдикатах, які повністю підпорядковуються рішенню лідера та приймають на свою відповідальність визначену суму на ризик, але ця сума дещо нижча, ніж у синдикаті-лідері. Розміщення ризику триває до повного покриття страхової суми.

Слід відмітити, що хоча між синдикатами "Ллойда" є конкуренція, головним чинником є кооперація для здійснення однієї мети - забезпечення інтересів страховиків та високої репутації "Ллойда".

3.2 Страховий ринок Франції