Оцінка в виразних порівняльних структурах

My mistress’ eyes are nothing like the sun,

Coral is far more red than her lips’ red,

If snow be white, why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damask’d and white,

But no such roses see I in her cheeks…

(W. Shakespeare. Sonnet CXXX)

Джек Лондон є майстром образного порівняння, його твір “Мартін Іден” насичений високохудожніми уподібненнями, що малюють в нашій уяві яскраві картини і образи, дають можливість пройнятися світовідчуттям героїв. Для Мартіна Ідена музика видавалась п’янким напоєм, наркотиком, що викликав яскраві видіння:

He was remarkably susceptible to music. It was like strong drink, firing him to audacities of feeling, - a drug that laid hold of his imagination and went cloud-soaring through the sky. It banished sordid fact, flooded his mind with beauty, loosed romance and to its heels added wings.

Душа його розкривалась як квітка сонячному світлу і підносила над бідняцьким минулим і незгодами життя:

His nature opened to music as a flower to the sun, and the

transition was quick from his working-class rag-time and

jingles to her classical display pieces that she knew

nearly by heart.

Навколишній світ мерехтливим вогником тривожив Мартіна:

At the slightest impact of the outside world upon his consciousness, his thoughts, sympathies, and emotions leapt and played like lambent flame.

Об’єкт свого кохання герой порівнює з блідо-золотою квіткою на тонкому стеблі, духом, богинею, її ніжна, тепла краса здається йому надзвичайно чистою, і тому неземною, вона підносить і очищює його власні переживання:

Her face shimmered before his eyes as he walked along, - pale and serious, sweet and sensitive, smiling with pity and tenderness as only a spirit could smile, and pure as he had never dreamed purity could be. She was a spirit, a divinity, a goddess. Such sublimated beauty was not of the earth.

Her penetrative virginity exalted and disguised his own emotions, elevating his thoughts to a star-cool chastity, and he would have been startled to learn that there was that shining out of his eyes, like warm waves, that flowed through her and kindled a kindred warmth.

Дівчина, Рут, зі свого боку порівнює Мартіна з вулканом, що пахтить здоров’ям і силою:

She wanted to lean toward this burning, blazing man that was like a volcano spouting forth strength, robustness, and health.

Раніше ж, кохання здавалось їй тихим як падіння роси та водяна гладь, прохолодним як оксамит літньої ночі: