Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку

Світова ціна коливається навколо інтернаціональної вартості як своєї основи залежно від співвідношення світового попиту і пропозиції на кожен товар. Відповід¬но до закону світових цін монополії, що контролюють основні потоки товарів і ціни, користуються перевага¬ми, яких не мають сильніші (краще технічно оснащені й економічно організовані) виробники. Проте такі пере¬ваги обмежуються витратами, на які приречені слабші ринкові контрагенти.

Світовому ринку притаманна різноманітність цін, які можуть бути різними навіть для одного й того са¬мого товару. Це зумовлено місцем та часом продажу товару, валютою платежів, іншими обставинами, пов'язаними із законами попиту та пропозиції. Проте ціни змінюються доти, доки не стануть однаковими для всіх учасників торгового обміну.

Зростаюча залежність національних господарств кожної країни від зовнішньої торгівлі, цін на світовому ринку, посилення конкурентної боротьби зумовлює не державного втручання в регулювання зов¬нішньої торгівлі шляхом законодавчого встановлення певних правил її ведення. Історично утворилися різні форми державного захисту національних інтересів у бо¬ротьбі на світових ринках. Усі вони належать до однієї з двох протилежних систем: протекціонізму або фритредерства.

Протекціонізм (лат. protectio — прикриття) — система тариф¬них і нетарифних обмежень імпорту, яка передбачає високі митні збори, заборону на ввезення певних товарів, викорис¬тання дискримінаційних якісних стандартів, приховані фінан¬сові методи торговельної політики, тимчасове обмеження ім¬порту для вирівнювання платіжного балансу, використання субсидій і компенсацій, фітосанітарні бар'єри та інші заходи, які перешкоджають конкуренції іноземних товарів з націо¬нальним виробником.

Політика протекціонізму, захищаючи національних виробників, сприяє розвитку вітчизняного виробництва, залученню до державної скарбниці додаткових грошо¬вих надходжень від мита та інших зборів.

Фритредерство (англ, trade — вільна торгівля) — зовнішньотор¬говельна політика, за якої митні органи виконують тільки реєс¬траційні функції, не стягують експортне та імпортне мито, не за¬проваджують ніяких обмежень на зовнішній торговий оборот.

Таку політику проводять країни з високоефектив¬ним національним господарством, яке дає змогу місце¬вим товаровиробникам не тільки витримувати інозем¬ну конкуренцію, а й долати протекціоністські митні бар'єри, розширювати експорт своїх товарів на світо¬вий ринок.

Ще за часів промислового перевороту в Англії Адам Сміт зазначав користь політики фритредерства, стверджуючи, що слід імпортувати товари з країни, де витрати на їх виготовлення менші, а експортувати то¬вари, витрати на які нижчі в експортерів. Ця теорія отримала назву теорії абсолютних переваг.Проте модель А. Сміта не охоплювала всі види ви¬робництва. Згідно з нею не могли отримати економіч¬ну вигоду країни, які не мали абсолютних переваг у витратах виробництва. Теорія А. Сміта була доповне¬на і розвинута Д. Рікардо, який сформулював теорію порівняльних витрат (порівняльних переваг), що є теоретичною основою політики вільної торгівлі та використовується у міжнародних економічних відно¬синах. Д. Рікардо обґрунтував можливість взаємови¬гідної міжнародної торгівлі за наявності абсолютних

переваг однієї країни над іншою у виробництві всіх то¬варів. У такій ситуації висновки про доцільність обмі¬ну необхідно робити на основі зіставлення порівняль¬них витрат.

Упродовж певного часу теорія Д. Рікардо залиша¬лась єдиною теорією МПП. Але сучасна західна еконо¬мічна наука доповнила і модернізувала модель розвит¬ку міжнародної торгівлі. Основою цієї моделі є теорія альтернативних витрат, розроблена американським економістом Г. Хаберлєром.

Розвинули і доопрацювали її експерти Міжнарод¬ної організації економічного співробітництва і розвит¬ку (МОЕСР). Вони визначили коефіцієнт порівняль¬них переваг експорту товару з однієї країни в іншу за формулою

CP =

де СР — порівняльні переваги; і — товар; j — країна; X — експорт готової продукції; іт — готові товари. За допомогою формули можна порівняти питому вагу екс¬порту товару певної країни в загальному обсязі експор¬ту товару країн МОЕСР з питомою вагою експорту гото¬вих виробів країни в загальному експорті готових виро¬бів із країн МОЕСР. Країна має порівняльні переваги, якщо питома вага конкретного товару в загальному екс¬порті цього товару із країн МОЕСР більша, ніж величи¬на експорту готових виробів країни у загальному екс¬порті готових виробів із країн МОЕСР.