Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку

Стихійна відкритість загрожує економічній безпеці країни. Обґрунтована відкритість, заснована на прин¬ципах ефективності, конкурентоспроможності, не мо¬же бути реалізована без урахування структури експор¬ту й імпорту, руху капіталів, митної, податкової та кредитної політики, які впливають на зв'язки із зов¬нішнім світом. Відкрита економіка потребує держав¬ного контролю за дотриманням рівня відкритості рин¬ку в межах розумної достатності. Тому відкритою є економіка, частина товарів і послуг якої створюється для внутрішнього споживання, а залишкова частина надходить на експорт. Частина доходів спрямовується на імпорт — закупівлю товарів і послуг, вироблених за кордоном, але необхідних для виробництва і спожи¬вання всередині країни.

ФОБ1 — умова поставки і оплати товарів, згідно з якою про¬давець зобов'язаний за свій рахунок доставити товар і сплати¬ти мито (транспортні витрати не враховуються).

СІФ2 — умова поставки товарів у міжнародній торгівлі, згідно з якою продавець зобов'язаний застрахувати товар, оплатити фрахт, доставити товар у порт і відвантажити на борт судна (охоплює всі витрати, пов'язані з доставкою товару до споживача).

За допомогою кількісних індикаторів оцінюють рі¬вень участі країни у світових господарських зв'язках. Серед таких індикаторів — питома вага експорту та ім¬порту у валовому внутрішньому продукті, їх комбіна¬ція дає змогу простежити масштаби зв'язків окремих національних економік із світовим ринком. Так, відношення вартості експорту до валового внутрішнього продукту є експортною квотою — реальним показни¬ком участі країни у МПП. Цей показник визначають за формулою

EX =

де EXq — експортна квота; ЕХ — величина сукупного експорту; GDP — величина валового внутрішнього про¬дукту (за рік). Ця формула дає змогу з'ясувати залеж¬ність виробництва національної економіки від збуту власних товарів на ринках інших країн. Вважається, що економіка відкрита, коли ЕХq дорівнює 10% і більше.Іншим показником відкритості економіки є спів¬відношення між сукупним імпортом і валовим внут¬рішнім продуктом — імпортна квота. Цей показник визначають за формулою

IM =

Де IM — імпортна квота; IМ — величина сукупного імпорту; GDP — величина валового внутрішнього про¬дукту (за рік).

Імпортна квота засвідчує, яку частину від величи¬ни валового внутрішнього продукту становить імпорт.

Більш комплексним показником відкритості еко¬номіки є зовнішньоторговельна квота — відношення величини сукупного зовнішньоторговельного обороту країни до обсягу її валового внутрішнього продукту. Цей показник визначається за формулою

FT =

де FT — зовнішньоторговельна квота; FT — величи¬на зовнішньоторговельного обороту; GDP — обсяг ва¬лового внутрішнього продукту.

Зовнішньоторговельна квота виражає загальний обсяг зовнішнього товарообігу країни з країною-партнером або з усім світовим господарством. Але цей по¬казник не дає якісної характеристики зовнішнього то¬варообігу і не враховує величини експорту капіталу. Тому зовнішньоторговельна квота як показник розвит¬ку МПП має обмежений характер.

Одним з найважливіших факторів міжнародної тор¬гівлі є ціна. Процес ціноутворення на світовому ринку базується на взаємовигідних принципах і методах. Сві¬това ціна товарів (послуг) є грошовим втіленням їхньої інтернаціональної вартості.

Інтернаціональна вартість — суспільне необхідні затрати пра¬ці, пов'язані із виробництвом товарів (наданням послуг) за середньосвітових суспільне нормальних умов виробництва і середньосвітового рівня продуктивності та інтенсивності праці й дії економічних законів світового ринку.

Природнокліматичні умови, рівень технічної озброє¬ності праці та інші чинники зумовлюють суттєві відмін¬ності середнього рівня продуктивності та інтенсивності праці, а відповідно і національної вартості товарів. Про¬те дія закону вартості на світовому ринку зводить різні національні вартості товару до єдиної інтернаціональної вартості. Тому у відкритій світовій торгівлі товарний об¬мін між країнами здійснюється за інтернаціональною вартістю. Вона регулюється умовами виробництва тих країн, де виробляється переважна більшість продукції, що надходить на світовий ринок.