Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку

2.Держава повинна диференціювати податкові та інші пільги для іноземних інвесторів з урахуванням пріоритетів розвитку економіки.

3.Держава повинна створити необхідні умови іно¬земним інвесторам для конвертації національної валю¬ти у «тверду» (розрахунок повинен проводитися за офіційним курсом Національного банку).

Держава не повинна перебільшувати значення іноземних інвестицій, оскільки вони не можуть бути визначальним чинником економічного зростання кра¬їни. Головний чинник — засоби і ресурси із внутріш¬ніх джерел.

5.Необхідні гарантії політичної стабільності у суспільстві.

6.Потрібно забезпечити стабільність законодавчої бази.

Ці умови є необхідними для перехідної економіки, коли вона ще далека від стабілізації, ринкові інститу¬ти тільки формуються, а суспільна свідомість в інозем¬них інвестиціях вбачає економічну інтервенцію з метою перетворення країни на сировинний придаток високо розвинутих країн.

Інтернаціоналізація виробництва передбачає (крім залучення іноземних інвестицій) вихід на світовий ри¬нок з продукцією національного виробника та імпорт товарів, послуг з інших країн. Ефективна участь у МПП є необхідною умовою розвитку НТП і економіч¬ного зростання ВНП.

Одним із напрямів виходу з економічної кризи та ін¬теграції України у світове товариство є формування на її території вільних (спеціальних) економічних зон. їх ут¬ворення безпосередньо пов'язане з розвитком системи світового господарства, а сутність полягає в тому, що будь-яку територію на певних умовах можна залучити до системи МЕВ. На якому б рівні економічного розвитку не була територія (в Україні це в основному території з несприятливими соціально-економічними умовами), во¬на може стати місцем вкладання іноземного капіталу з метою розробки і реалізації передових технологій.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) — обмежений район державної території, в якому діють пільгові умови для іноземних і вітчиз¬няних виробників — пільговий митний, податковий, валютний, візовий та інші режими.

Основною метою утворення таких зон є залучення іноземного і місцевого капіталів для організації вироб¬ництва з високою конкурентноздатністю продукції на зовнішньому ринку. Класифікаційна схема враховує:

—місце розташування зони відповідно до геогра¬фічного розташування щодо державного кордону (внутрішні та зовнішні зони);

—характер об'єкта зонування (локальні зони, створені на основі невеликих територій окремих підприємств, комплексні — значні за розміром територіальні

утворення);

—взаємовідносини з національною економікою приймаючої країни (інтеграційні та анклавні зони);

—функціональну орієнтацію (зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-виробничі, науково-технічні, туристичні, банківсько-страхові та інформаційні зони).

Основою їх функціонування є правова база, як сприяє досягненню високого економічного ефекту для інвесторів і для держави, оскільки запроваджується спеціальний режим інвестування.

Станом на 2001 р. такі зони функціонували в Донецькій області — «Донецьк», «Азов»; в Закарпатській області — «Рені», «Закарпаття»; на півдні України — «Сиваш»; в центрі — «Славутич» та ін.Чим вищий економічний рівень розвитку країні тим активніші та різноманітніші форми її зовнішнім економічних зв'язків. Отже, участь країни в міжнародних економічних відносинах частково може відображати рівень її економічного розвитку. Найпоширенішим показниками міжнародних економічних відносин є: