Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку

розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;

зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

високий рівень інтенсифікації міжнародного ру¬ху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;

інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів;

вирішення глобальних проблем тощо.

Рис. 5.1. Схема сучасних тенденцій розвитку світового господарстваГоловною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. Основ¬ним її чинником став перехід розвинутих країн у 60— 80-ті роки XX ст. на нову високотехнологічну базу з пе¬реважанням інформаційних технологій. Це спричинило бурхливу інтернаціоналізацію відтворювальних проце¬сів у обох галузях - інтеграційній (через зближення, взаємопристосування національних господарств) і тран¬снаціональній (через створення міжнаціональних ви¬робничих комплексів).

Інтернаціоналізація виробництва — об'єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв'язків між різними країнами, зумовлений роз¬витком міжнародного поділу праці, виробничою і науково-технічною спеціалізацією і кооперацією, внаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світово¬му масштабах.

Інтернаціоналізація відображає вихід відтворювального процесу за межі національних кордонів і стає частиною процесу, який відбувається в межах інтерна¬ціонального або світового рівня. Така об'єктивна істо¬рична тенденція охоплює всі країни незалежно від соціально-економічної системи чи рівня розвитку.

Передумови інтернаціоналізації господарських зв'язків виникли в період переходу до великого ма¬шинного виробництва. НТП є найдієвішим чинником інтернаціоналізації економіки, яка набуває нових рис, пов'язаних з переходом від переважно зовнішньотор¬гових зв'язків до міжнародного науково-технічного і виробничого співробітництва.

Інтернаціоналізація виробництва зумовлює необ¬хідність утворення відповідних організаційних форм, які дають змогу долати перепони, породжува¬ні державними кордонами. Найважливішою стала економічна інтеграція, яка є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод. У межах території країн-учасниць вона охоплює певні види господарської діяльності на особливих умовах порівняно з іншими країнами (рис. 5.1).

Міжнародна економічна інтеграція — процес зрощення, об'єднання економік різних країн на основі розвитку та по¬глиблення стійких взаємозв'язків у виробництві і розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях на¬ціональних господарств.

Основними формами економічної інтеграції є: пре¬ференційні (лат. preferentis — перевага) торговельні угоди, зона вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок, економічний та валютний союзи і політичний союз.

Між учасниками цього процесу здійснюється глиб¬ший поділ праці, ведеться інтенсивніший обмін това¬рами, послугами, капіталами і робочою силою.

Основними чинниками інтеграції є: