Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку

—близькість рівнів економічного розвитку і рівня ринкової зрілості країн, що інтегруються;

—географічна близькість, наявність спільного кор¬дону і тісних економічних зв'язків, сформованих історично;

—спільність економічних та інших проблем, які постають перед країнами у певних галузях (фінансів, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо);

—демонстраційний ефект і економічні зрушення.

У різних регіонах світу сформувалося кілька десят¬ків інтеграційних об'єднань. Вони суттєво відрізняють¬ся характером відносин, організаційними формами, результатами господарської діяльності. Одне з них — Європейський Союз (ЄС), основи якого в 1957 р. сфор¬мували шість західноєвропейських країн (Бельгія, Іта¬лія, Люксембург, Нідерланди, ФРН, Франція). З часом ЄС розширювався завдяки залученню нових держав, те¬пер до нього входять 15 країн (Англія, Ірландія, Фран¬ція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Бельгія, Голландія, Люксембург, Греція, Данія, Австрія, Шве¬ція, Фінляндія). Найближчим часом передбачається вступ ще шести країн (Угорщини, Польщі, Чехії, Сло¬венії, Естонії, Кіпру). З моменту утворення ЄС пройшов усі основні етапи інтеграційного процесу, є сильним і динамічним економічним об'єднанням, яке в 1,4 раза перевищує чисельність населення США (291 млн. осіб) і володіє майже таким самим економічним потенціа¬лом (20% потенціалу світової економіки). Одночасно із збільшенням кількісного складу в ЄС відбувається поглиблення інтеграційних процесів. На першому за¬сіданні 1999 р. у Брюсселі керівними органами ЄС бу¬ла опрацьована спеціальна стратегія відносин з Укра¬їною, яка прагне отримати статус асоційованого члена ЄС. У межах ЄС забезпечено вільне пересування това¬рів і всіх чинників виробництва, єдину зовнішньотор¬говельну політику на основі загального митного тари¬фу, єдину політику в галузях сільського господарства, енергетики, транспорту тощо. З 1 січня 1999 року більшість країн ЄС перейшла до єдиної валюти (евро) у безготівкових розрахунках. З розвитком валютної інтеграції та створенням єдиного центрального банку (ЄЦБ) країни ЄС з 1 січня 2002 року перейшли до цієї валюти у готівкових операціях. Для управління СС утворено міждержавні представницькі, виконавчі та судові органи, наділені наднаціональними повнова¬женнями, не залежними від національних урядів.Серед інших інтеграційних об'єднань слід виділити: в розвинутих країнах — НАФТА (Північна Америка), н країнах, що розвиваються, — МЕРКОСУР в Латинській Америці, в країнах з перехідною економікою — СНД на території колишнього СРСР, АТЕС — Азіатсько-Тихо-океанський регіон. Регіональні об'єднання сприяють глибшим, взаємопроникаючим економічним зв'язкам національних економік різних країн.

У деяких регіонах світу утворюються торгові бло¬ки, функціонують організації з втілення спільних про¬ектів. Особливо активно останнім часом діють валют¬ні союзи. Координувати економічну політику в межах обсягів виробництва відповідних товарів і встановлен¬ня цін покликані такі асоціації, як ОПЕК, Євроатом тощо. Ці асоціації беруть участь у розробці договорів, їх можливості залежать від особливостей поточної фа¬зи відтворення у світовому господарстві, кон'юнктур¬них коливань, а також від політики торгово-промисло¬вих корпорацій, які монополізують ринок або ціну.

Майже всі інтеграційні об'єднання, які виникають і розвиваються в нинішній світовій економіці, вирішу¬ють схожі завдання, сутність яких зводиться до вико¬ристання переваг масштабної економіки, утворення сприятливого зовнішньополітичного середовища, вирі¬шення проблем торговельної політики, максимального сприяння структурній перебудові економіки, під¬тримки молодих галузей і забезпечення необхідних умов для створення нових.

Крім того, економічне зближення країн в регіональ¬них межах створює сприятливі умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, певною мірою захища¬ючи їх від конкуренції з боку фірм третіх країн.

Інтеграційна взаємодія дає змогу країнам-учасницям разом вирішувати найбільш гострі соціальні проб¬леми (вирівнювання умов розвитку найбільш відсталих регіонів, пом'якшення становища на ринку праці), про водити науково-технічну політику. Проте взаємодія на¬ціональних господарств здійснюється з різною інтенсив¬ністю, в різних масштабах.

Основою інтернаціоналізації та інтеграції націо¬нальних господарств є міжнародний поділ праці (МПП).

Міжнародний поділ праці — вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації національних економік з виробництва товарів і послуг відповідно до особ¬ливостей природних, соціально-економічних та інших, умов виробництва в різних країнах, тобто міжнародний розподіл виробництва, що зумовлює і передбачає необхідність обміну результатами діяльності.