Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку

Функціонування міжнародної валютної системи забезпечує ефективність міжнародної торгівлі товарами і послугами, досягнення взаємодії вигоди учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародна валютна система подолала довгий шлях еволюційного розвитку. Його можна поділити на кілька етапів.

1.Паризька валютна система (1816 – 1914). Її ще називають системою золотого стандарту. Яка давала змогу кожній країні –учасниці обмінювати свою національну валюту на золото (і навпаки) за фіксованим курсом.

2.Генуезька валютна система (1922 – 1944). Основою її був золотодевізний стандарт. Суть якого полягає в тому, що паралельно із золотом функцію міжнародних платіжних засобів виконували деякі валюти провідних країн.

3.Бреттон-Вудська валютна система (1944 – 1976) . основою була система золотовалютного, а надалі – золото доларового стандарту.

4.Ямайська валютна система (започаткована у 1976 p.). Основою є плаваючі валютні курси. Вона по¬будована на принципі поєднання довготермінової гнучкості валютних курсів і короткотермінової ста¬більності. Одночасно було запроваджено стандарт СДР (спеціальні права запозичування), який став основою валютних паритетів. Юридичну роль світових грошей виконують девізи — національні та колективні валю¬ти (наприклад евро). У різних країнах і регіонах е свої колективні валюти.Застосування колективних валют у зовнішньоеко¬номічних зв'язках поширилося внаслідок кризи світо¬вої валютної системи, що спричинило заміну золота як світових грошей певними сурогатами. Такі валютні одиниці запроваджують передусім як розрахункові гроші для зіставлення курсів національних валют. Ко¬лективні валюти не випускають у вигляді банкнот або монет (лише євробанкноти і монети з'явилися 1 січня 2002 року), а тільки фіксують на рахунках, тобто вони є безготівковими. У майбутньому, внаслідок інтернаці¬оналізації господарського життя, можливе формування універсального, єдиного для всіх країн наднаціональ¬ного платіжного засобу, своєрідних світових грошей.

Існують валютні ринки, де національні валюти на¬бувають форми грошових одиниць внутрішнього рин¬ку. Основним поняттям валютного ринку є валютний курс — ціна національної валюти у грошових одини¬цях інших країн, яка визначається як ціна різних ва¬лют у доларах США або ціна долара США в одиницях цих валют (фунти стерлінгів, німецькі марки тощо).

Нині існує два види валютних ринків:

—ринок-спот — ринок негайної або швидкої по¬ставки валюти (протягом двох робочих днів);

—ринок строкових контрактів, на якому обмін валюти планують на певну дату в майбутньому.

Валютному ринку властиві явища попиту і пропо¬зиції, їх можна проаналізувати, вивчаючи взаємодію кривих попиту і пропозиції, а також чинників, які на них впливають.

Валютні курси значною мірою залежать від валют¬ної політики центральних банків, зокрема від офіцій¬них інтервенцій, які вони здійснюють на валютних ринках і які мають на меті підтримати ослаблені ва¬люти, поглинаючи певну кількість їх надлишкової пропозиції. За відсутності належного результату цен¬тральний банк застосовує інші економічні або адмініс¬тративні методи, хоча вони мають обмежений і тимча¬совий вплив на стан економіки та рівень валютного курсу. Значний вплив на валютні ринки чинить стан платіжного балансу. Платіжний баланс фіксує різни¬цю між загальною сумою фактичних платежів, одер¬жаних країною з-за кордону, і сумою платежів, здійс¬нених за певний час (здебільшого за рік). За активно¬го платіжного балансу країна одержує з-за кордону платежів більше, ніж заплатила сама, за пасивного навпаки.

Серед найвпливовіших організацій, що діють на міжнародному валютному ринку — Міжнародний ва¬лютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Основними завданнями МВФ (у 1947 р. розпочав свою діяльність) є:

—сприяння розвитку міжнародної торгівлі та ва¬лютно-фінансовому співробітництву методом регулювання валютних курсів;

—підтримка стабільності валютних паритетів;