Український театр на початку XXI століття
Протягом останніх театральних сезонів сколихнулося та пожвавилося театральне життя м. Харкова. Найбільшу увагу преси та глядачів привертав Харківський академічний театр української драми ім. Т. Шевченка, який за часів коли його очолював А Жолдак, підготував низку резонансних (хоча і епатажних) вистав ("Гамлет. Сни", "Місяць кохання", "Один день Івана Денисовича", "Гольдоні. Венеція" тощо). Ці спектаклі викликали досить неоднозначну реакцію у місті, але, на думку фахівців, сам факт дискусії навколо театральних вистав вже є позитивним.
На іншому естетичному полюсі знаходився Харківський академічний театр російської драми ім. О. Пушкіна, художнє керівництво якого вже багато років здійснює народний артист України О. Барсегян. Тут послідовно відстоювали незмінність традиційної стилістики психологічного театру (і ця позиція знаходить відгук у значної частини театрознавців та глядачів).Крім цих двох популярних театрів, у Харкові існують також два академічні театри – опери та балету і ляльок, і два державні театри – музичної комедії та юного глядача. Проте, як вважають фахівці, найцікавішим з точки зору різноманіття представлених жанрово-стильових напрямів та моделей театру є на сьогоднішній день у Харкові молодіжний театральний рух, передусім завдяки тому, що саме молодь (переважно вчорашні випускники Харківського державного університету мистецтв) найчастіше вловлює тенденції сучасності, а багато в чому і визначає їх [26].
Своєрідною Меккою студійного та експериментального театру Харкова стало приміщення Будинку актора. Тут показують свої вистави такі колективи, як "Театр 19", "Нова сцена", "Сан-Сан театр" та ін.
В оригінальній манері працює колектив "Театр 19", утворений режисером І. Ладенком зі своїх однокурсників по Харківському університету мистецтв. Атмосфера студійного пошуку, творчого експерименту поєднується в "Театрі 19" з прискіпливим добором найскладнішої драматургії. Головним критерієм для І. Ладенка є не жанрові ознаки, а художня якість матеріалу, тому репертуар театру – необмеженого діапазону: від трагічного етюду Д. Мережковського "Павло І" до фантасмагоричної "комедійки" М. Куліша "Хулія славлю!". Відповідно, актори "Театру 19" здатні органічно переходити з яскраво-умовних прийомів пародії, буфонади і травестії на психологічну гру [26].
"Нова сцена" – це об’єднання акторів на чолі з М. Осиповим. Митці прагнуть різнобічної повноти вираження за межами академічних сил. Окрім вистав тут практикують сольні бардівські вечори учасників колективу. Вистави "Нової сцени" позначені прагненням до естетизації психологічного театру, абстрагування від побуту. Тож, репертуар цього, переважно акторського театру, складається з мелодрам та інтелектуальної драматургії.
Помітне місце у театральному житті Харкова займає експериментальна лабораторія "Р.S" С. Пасічника, для творчого методу якого характерні заглибленість у ментальні джерела і автентичну національну символіку. Працюючи зі студентами університету мистецтв С. Пасічник не просто робить вистави в рамках навчального плану, а формує репертуар, який впливає на розвиток у молодої людини філософського світогляду.
Навіть побіжне знайомство з театральним процесом міста свідчить про його різноманітність та неоднорідність. А взагалі ситуація в обласних театрах нашої держави є свідченням розвитку та певного піднесення театральної справи [26].
Отже, закінчуючи розмову про стан сучасного українського театру, можна зробити висновок, що, попри всі негаразди, він продовжує плідно працювати і розвиватися, залишаючись незгасним вогнищем національної культури.
Також слід зазначити, що соціальний статус театру, як і інтерес громадськості та публіки до нього, не тільки зберігається, але й, порівняно з іншими видами мистецтва, зростає (так вважають провідні критики), що свідчить про перспективність театральної діяльності.
Список літератури
1.Українська культура та реалізація державної політики в культурній сфері: Аналіт. звіт М-ва культури і туризму за 2005 рік. – К.: М-во культури і туризму України, 2006. – 134 с.
2.Україна. Закон. Про театри і театральну справу: Затв. 31 трав.
3.2005 р. № 2605-ІV // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 25. – С. 31–40.