Комерційні банки

В самому загальному виді конкуренцію можна визначити як суперництво ринкових суб’єктів, зацікавлених в досягненні однієї і тієї ж мети. Такими ринковими суб’єктами являються або про-давці, або покупці. Характерні признаки конкуренції слідуючі:

- існування ринків з альтернативними можливостями вибору для покупців (продавців);

- наявність більшої чи меншої кількості покупців (продав-ців), що змагаються між собою і використовують різні інструменти ринкової політики;

- чергування використання цих інструментів одними конкурента-ми і відповідних мір інших конкурентів.

Аналогічно банківська конкуренція ¬¬- це процес, що здійснюється в динаміці суперництва комерційних банків і інших кредитних ін-ститутів, в ході якого вони прагнуть забезпечіті собі стійке положення на ринку кредитів і банківських послуг.

2.1. Виникнення і розвиток банківської конкуренції

Коли виникла банківська конкуренція? Хоча деякі признаки конкурентної поведінки можна знайти в самихпенрших банків серед-ньовіччя і навіть у древніх прообразів кредитних інститутів, про реальну банківську конкуренцію до другої половини XIX ст. гово-рити не прийнято. З однієї сторони, це зумовлено економічними причинами: банків було відносно мало, ринок був насичений, і в цих умовах існувала можливість розширення власної справи без утиску інтересів один одного. З іншої сторони, нерозвиненість ба-нківської конкуренції була пов'язана з специфічною підприємниць-кою етикою банкірів, згідно якої справа сприймалась як щось принципово інше від звичайної комерції, від торгівлі товарами.

Ще в минулому столітті в британських банківських кругах вважалось нечесно відбивати один одного клієнтів, більше того, в випадку переходу клієнта із іншого банка по власній волі йому не відкривався рахунок без попередніх переговорів з цим банком. А місцезнаходження для нових банків чи їх філіалів вибирались поза сферою діяльності вже існуючих.

Однак на рубежі теперішнього століття ситуація змінилась, і для банків почалась епоха конкуренції - полювання на клієнтів. Якщо раніше клієнт сам повинен був йти в банк для відкриття рахунку, то тепер банки почали пропонувати клієнтам (насамперед - підприємцям) послуги прямо "на дому", змагаючись в тому, хто за-пропонує найбільш вигідні умови. Знаменний факт, відзначений пре-зидентом Банківського інституту у Великобританії в 1902 році: банки почали вступати в конкуренцію навіть з приводу таких угод, які в результаті обіцяли бути збитковими. Тим самим тепе-рішня вигода приносилась в жертву в ім'я досягнення стратегіч-них конкурентних переваг .В XX ст. європейська банківська справа пережила дві глубо-кі структурні перебудови, що відбилися і на конкурентній ситуа-ції. Перед першою світовою війною основу операцій крупних прива-тних банків Західної Європи складали кредитування промисловості і угоди з цінними паперами. Малі промислові і сільськогосподар-ські підприємства обслуговувались в основному в кредитних това-риствах. Ощадкаси обмежувались виключно ощадними операціями і ви-користанням залучених коштів для довгострокового кредитування. Безготівкові розрахунки ще не отримали широного розповсюдження. Таким чином, в кожної групи кредитних інститутів була приорітет-на сфера впливу, а втручання в чужу сферу зустрічалась відносно рідко. І якщо крупні банки, як вже відзначалось, конкурували один з одним, то, наприклад, ощадкаси ними в якості серйозного конку-рента не розглядались.

Ця конкурентна ситуація повністю змінилась після першої світової війни, в зв'язку з хвилею раціоналізації в банківській справі, викликаною надзвичайно сильним розширенням безготівкового обороту. Саме в цей період, в західні комерційні банки прийшли вичислювальні машини, було залучено ведення клієнтами книг випи-сок по рахункам. Завдяки цьому банки охоплювали все нові круги клієнтури, що стало однією з причин посилення концентрації в банківському секторі економіки. Багаточисельні малі приватні банки і провінційні банки були поглинуті крупними банками. В свою чергу, і серед крупних банків відбулись злиття. Так, якщо в 1920 році в Німеччині було досить крупних банків з розвиненою філі-альною сіткою, то в 1931 році - тільки три.

Друга велика структурна перебудова банківської справи Захід-ної Європи почалась в 60-их роках, коли на роль першочергового джерела ресурсів всіх кредитних інститутів стали ощадні вкладен-ня населення. До цього крупні комерційні банки обслуговували тільки підприємства і приватних осіб з високим рівнем доходів. Широким масам населення були доступні лише ощадкаси. Положення різко змінилось в зв'язку з ростом доходів широких мас насе-лення, що досягнули положення перспективних банківських клієнтів. Цьому сприяло і введення безготівкової виплати заробітної плати. В цій ситуації більше всіх виграли, звичайно ж, ощадкаси, що ма-ли найкращі зв'язки з людьми. Крім них, однак, цю долю доповню-вальної клієнтури захотіли отримати і крупні банки, які почали відкривати рахунки населенню.