Комерційні банки
Разом з тим загострилась конкуренція серед банківських за-кладів в кредитній сфері. Раніше вже зазначалось, що в ній все активніше почали діяти страхові компанії, пенсійні фонди тощо, які стали займатись традиційними банківськими операціями - прийо-мом вклавів, грошовими розрахунками, веденям поточних рахунків, кредитними картками, кредитуванням підприємницьких структур. Зазно-чимо, що скасування верхньої межі процентної ставки по депози-тах, яка була встановлена в США в 1934 році, сприяло поліпшенню позицій комерційних банків у проведені пасивних і активних операцій.
Посилення конкуренції на фінансово-кредитному ринку проявило-ся в тому, що на ньому значно зросла роль крупних небанківсь-ких корпорацій, які по роду своєї діяльності не входили раніше в грошово-банківську інфраструктуру. Йдеться про те, що могутні промислові компанії і корпорації - “Форд мотор компані”, “IBM”, “BOEING” тощо почали створювати фінансові конгломерати, освоюючи невластиві їм кредитні й розрахункові операції. Для цього орга-нізовувались або навіть купувались діючі фінансово-кредитні за-клади, які почали діяти на грошовому ринку і на ринку довго-строкових кредитів. Намагаючись не порушувати банківське законо-давство щодо проведення кредитних операцій різними суб’єктами, вказані конгломерати виконують лише деякі банківські функції, на-приклад, здійснюють тільки активні операції. Такі нові фінасові підрозділи одержали назву “небанківські банки”. Багато з них ввели нові форми обслуговування для клієнтів, наприклад “рахунки управління готівкою”. На цих рахунках при допомозі найновішої комп’ютерної техніки й технології були об’єднані оплата чеків, операції з кредитними картками, купівля-продаж цінних паперів то-що. Інші небанківські корпорації спеціалізовані фінансово-кредитні заклади і через їх підрозділи включаються в кредитний ринок, надаючи також послуги по страхунанню, купівлі цінних паперів й нерухомості.
Формально не будучи банківськими закладами фінансові конгло-мерати і спеціалізовані фінансові установи не лише вторгаються в банківський бізнес, але й починають займатися такими операція-ми, які законодавством США не дозволяються банкам. В цій країні за останні роки спеціалізовані, в тому числі небанківські креди-тні заклади, й роздрібні торговці почали надавати клієнтам бага-то видів фінансових послуг, які раніше були прерогативою лише комерційних банків (кредитні, депозитні, розрахункові операції). Крім них, фінансові конгломерати освоїли й надають споживачам такі послуги, якими не можуть займатися банки США (страхування, операції з нерухомістю, розміщення цінних паперів промислових компаній тощо).Звуження сфери банківського обслуговування, поряд з посилен-ням ролі небанківських (спеціальзованих) закладів привело до суттєвих зрушень в фінансово-кредитній інфраструктурі, що були зумовлені як зростанням нестійкості кредитних ринків, так і змі-ною традиційних методів і форм залучення коштів і надання їх у вигляді позик підприємницьким структурам та населенню. Посили-лась і необхіднісь пошуку комерційними банками нових форм управління своїх операцій з метою підвищення їх прибутковості. Стійка нестабільність ринків капіталу викликалась, насамперед, еко-номічними труднощами й ускладненнями розвитку, які були характер-ні в 70-80 роках для всіх розвинутих країн. Основними їх про-явами були (в деяких і залишаються) спади виробництва, інфляція, зростання зовнішньої заборгованості, криза платіжних балансів.
Співпадання в часі цих та інших негативних факторів в розвитку економіки країн Заходу привело до різких коливань про-центних ставок на кредитних ринках. Наприклад, в США ставка по ділових позиках (“прайм райт”), які характеризують попит на кре-дитні ресурси, піднялись на початку 80-их років до 20 % річних. Це, звичайно, привело до підвищення процентних ставок і на інші кредити. Однак,m вже в середині 80-их років “прайм райт” знизив-ся до 7,5 %,піднявшись до 10 % в кінці 1990 року. Такі суттє-ві коливання процентних ставок на протязі короткого періоду не могли викликати у інвесторів бажання купувати довгострокові зо-бов’язання і стимулювати банки надати кредитні ресурси на довгі строки. У клієнтів посилилась невпевненість в пибутковості вкла-день, страх їх втратити внаслідок знецінення твердопроцентних цінних паперів. В цих умовах особливого значення набуває квалі-фікація банківських менеджерів по фінансах, їх вміння застосовува-ти гнучкі форми акумуляції тимчасово вільних коштів у всіх юридичних та фізичних осіб та надання їх клієнтам або інвесту-вання в ті чи інші проекти.
Характерною особливістю останніх років було розширення прак-тикипрямого виходу могутніх промислових корпорацій на ринку кре-дитних ресурсів, без звернення до фінансових посередників. Такі корпорації почали пропонувати на подаж короткострокові незабезпе-чені зобов’язання (комерційні папери), надавати позичкові кошти сезонним споживачам.
Все більшого розвитку в останні роки набуває практика за-міни традиційних форм банківського кредиту випуском на фондовий ринок цінних паперів. Цей процес одержав назву “сек’юритизація”, від англійського слова “сек’юритиз” - цінні папери. Зміст його полягає в об’єднанні банками у все зростаючих масштабах застав-них зобов’язань клієнтів під нерухомість, дрібних позик і випус-ку під них цінних паперів. Виплата процентів по них і остаточ-не погашення відбулось із коштів, що поступали в ліквідацію за-боргованості по позиках, які були забезпеченнями випуску цінних паперів. Використовуючи ці операції, банки почали скорочувати об-сяги неліквідних активів (іпотек, контрактів по кредитах населен-ню тощо) і тим самим перекладати ризук неповернення позик на покупців цінних паперів. Це дозволило банкам поліпшити свої фі-нансові показники, скоротивши в балансі величину ризикових акти-вів. Разом з тим, трансформуючи позики і підводячи під них за-безпечення у вигляді цінних паперів, які продаються на фондовому ринку, банк обмежує свої можливості одержання доходу по креди-тах, що негативно впливає на їх прибутковість і вимагає нових менеджерських рішень щодо розрахунків ефективності тих чи інших варіантів активних і пасивних операцій.