Комерційні банки

Таким чином, на сучасному етапі проходить поступова зміна акцентів банківської конкуренції на користь нецінової конкурен-ції.

г) досконала і недосконала конкуренція

В залежності від ступені монополізації ринку і залежної від цього свободи конкуренції розрізняють досконалу і недосконалу конкуренції.

Досконала конкуренція - це нічим не обмежена конкуренція, що сколадається в умовах, коли на ринку діє дуже велика кількість дрібних фірм, що продають ідентичні (стандартизовані, однорідні) товари, що знаходяться з точки зору конкуренції в рівних умовах і конкуруючих переважно ціновими методами.

Недосконало конкуренція - це конкуренція, обмежена внаслідок того, що один чи декілька суб’єктів ринкових відносин займають пануючи положення на ринку і ним самим стає немов поза конку-ренцією, іншими словами умови конкуренції нерівні.

В реальному житті недосконала конкуренція зустрічається час-тіше, ніж досконала. Не становить виключення і банківська справа. Прийнято розрізняти три різновиди ринкових структур, що характе-ризуються недосконалою конкуренцією: монополістична конкуренція, олігополія і чиста монополія.

Монополістична конкуренція - це конкуренція між великою кіль-кістю продавців і диференційованої продукції, кожен з яких за-ймає квазімонопольне становище в окремому ринковому секторі (сег-менті) і складає основну увагу неціновій конкуренції. Специфічне квазімонопольне становище конкурентів обумовлено тут сформованим споживацьким перевагам і виключнім правом фірми на свою торгову марку. Наприклад, фірма “Адідас” не виступає абсолютним монополіс-том на марку “Адідас”, що приносить фірмі неаби-які прибутки.Олігополія виникає в умовах, коли на галузевому ринку діє відносно невелика кількість продавців (але не один), що мають можливість узгодження своєї ринкової політики. Товари що прода-ються, можуть бути як однорідними (однорідна олігополія), так і диференційовані (диференційована олігополія), при цьому в першому випадку переважає цінова, а в другому нецінова конкуренція.

Чиста монополія означає, що в галузі є тільки один прода-вець, який повністю контролює об’єм пропозицій і ціну товару, не маючою близьких субститутів. Конкуренція тут відсутня. Така ситуа-ція спостерігалась в нашій країні на протязі багатьох десяти-літь. Хоча формально банків завжди було декілька, але , по-перше, всі вони були державними; по-друге, сфери їх діяльності були по-ділені по галузевим ознакам; по-третє, вони володіли виключним правом на певні види діяльності (державна монополія банківської справи, державна валютна монополія).

В сучасних умовах банківські ринки нашої країни, як, і заху-дні, прагнуть до моделі диференційованої олігополії. Варто відмі-тити, що, на думку зарубіжних спеціалістів, така ринкова структура є найкращою з точки зору здорової конкуренції.

Розділ III. Конкуренція між комерційними банками на міжнародному рівні

3.1. Структура власності і необхідність конкуренції між банками

На початковому етапі реформування банківської системи необ-хідно вирішити проблему дозволу на комунальну власність у бан-ківській справі, визначити частку кооперативної власності та дрі-бних акціонерів. Високі вкладення в статутні фонди крупних юри-дичних осіб, що в масовому порядку призводить до зв'язаного кредитування та до підвищення ризиків, по суті, роблять такі ба-нки "киленьковими". Дуже незначна кількість банків перебуває в іноземній або суспільній власності.

Уніфікація структури власності повинна бути реалізована у вигляді заходів, що сприятимуть подальшим змінам у власності на банки, а саме у створенні:

а) прямої державної власності на порівняно невеликі банків-ські інститути, що виконують спеціалізовані завдання;

б) комунальної власноскі в банківській справі, тобто розши-ренню можливості місцевих органів влади мати частку власності в статутних фондах банків, а також комунальних кредитних інститу-тів;