Комерційні банки

- продаж зарубізних платіжних засобів (операцій з іноземними банк-нотами та монетами);

- продаж цінних паперів, ф'ючерсних контрактів тощо;

- участь у випуску цінних паперів та обслуговування їхнього обігу;

- надання консультацій підприємствам щодо структури їхнього капіталу, виробничої стратегії та пов'язаних з цим питань, послуг на випадок злиття котпорацій або поглинання однієї компанії ін-шою.За світовою практикою до небанківських установ належать: інвестиційні фонди, страхові та трастові компанії, брокерські, ді-лерські фірми тощо. Відрізняються вони від банків тим, що здійс-нюють діяльність на фінансовому ринку не випускаючи власних бо-ргових зобов'язань, а лише власні акції. Всі ризики, пов'язані зі зміною вартості активів і пасивів, вони розподіляються серед ак-ціонерів.

2. Комерційні банки повинні бути класифіковані за такими ознаками:

- за формами власності (колективні, приватні, змішаної форми власності, іноземні);

- за способом формування статутного капіталу (акціонерні, па-йові, бюджетні, відкритого типу, закритого типу);

- за належністю капіталу банку (українські, іноземні, сільні за участю іноземного капіталу);

- за видами здійснених операцій (універсальні, спеціалізова-ні);

- за територією діяльності (регіональні, міжрегіональні, закор-донні);

- за галузевою ознакою (галузеві, міжгалузеві);

- за розміром статутного капіталу (великі, середні, малі).

3. На вибір моделі комерційного банку повинні впливати ха-рактерні причини:

- діяльність на нових ринках (цінних паперів, землі, нерухо-мості, майна та інше);

- тісні зв'язки банку з підприємствами;

- збереження в умовах інфляції активів банку від знецінен-ня;

- створення умов для довгострокових інвестицій та структурої перебудови економіки;

- можливість конверсії частини безнадійної заборгованості державних підприємств в акції або інші цінні папери (при пере-творенні держпідприємств в акціонерні товариства).

4. Впровадження вексельного обігу передбачає функціонування механізму банкрутства підприємств, що неодмінно загострить пробле-му "ненадійних боргів" та шляхів її вирішення. В цьому випадку банки, які тримають "ненадійні борги", можуть стати законними співвласниками підприємств, що підпадуть під механізм банкрутства. З цією метою необхідно внести відповідні зміни до законодавства щодо реформи активів комерційних банків, тобто передбачити можли-вість "зрощення" фінансового та промислового капіталу й утворен-ня на цій основі конкурентно спроможного національного капіталу. Внаслідок цього будуть створені умови для переплетення банків із господатськими структурами, з одного боку, як засновників та акціонерів комерційних банків, а з іншого - банки стануть акціо-нерами підприємств. Лише за таких умов, притаманних ринковій еко-номіці, комерційні банки будуть зацікавлені в процвітанні підпри-ємств. І тут як позитивне слід відзначити утворення фінансово-промислових груп.