Комерційні банки
- інвестиційні комерційні банки, які займаються довгострововим кредитуванням переважно приватних підприємств та підприємств, що працюють на комерційній основі;
- іпотечні банки, які спеціалізуються на наданні довгостроко-вих позик під заставу нерухомості (землі та будівель) за раху-нок власних накопичень та іпгоречних облігацій і надання позі-чок із погашенням у розстрочку;
- поштові та поштово-пенсійні банки;
- кредитні усанови промисловості для самодопомоги.
3.4. Поняття конкуренції на Україні
Ключовою ланкою реформ банківської системи повинно стати створення конкурентного середовища, в якому функціонують комерцій-ні банки. Нині це - одне з найслабкіших ланок, яка дісталась у спадок від галузевої побудови в плановій економіці. Питання про універсалізацію чи спеціалізацію великих, колишніх п’яти державних банків, потребує найретельнішого розгляду.
Не повинно бути адміністративних обмежень на кредитну дія-льнісь цих банків лише в їх колишніх галузях більша диверсифі-кація портфелів активів допоможе стабілізувати їхні баланси, змі-нити ситуацію: слабка галузь - слабкий банк. Це вплине і на згладжування процесів у фінансовій системі, що залежить від про-цесів (сезонних, виробничого циклу) в економіці. Слід відійти від системи: одне підприємство - один банк , дозволивши підприємству мати розрахунковий рахунок у кількох банках. Звичайно, такий за-хід має дуже вразливе місце і повинен проводитися лише за на-явності хорошого нагляду. Основне питання, що дісталося у спа-док від колишнього СРСР, - розмежування готівкових та безготівко-вих грошей, обумовлених, зокрема, існуванням окремих “кредитного” та “касового” планів. Наслідком цього є існування і зараз Оща-дбанку - домінуючого банку, який працює із залученими коштами на-селення. Такому становищу сприяли як історичні умови (наявність відповідної структури на всій території країни та інші факто-ри), так і політика держави (наприклад, обмеження на обсяги за-лучених коштів населення іншими банками, державне страхування вкладів лише в Ощадбанку), а також небажання чи економічна на-доцільність інших банків працювати з дрібними вкладниками. Нині депозити до запитання населення розподілені так: Ощадбанк - 75 %, Промінвестбанк - 6 %, Агробанк - 12 %, інші - 7 % ; термінові до року: Ощадбанк - 63 %, Промінвестбанк - 7 %, Укрсоцбанк - 7 %, інші - 23 %; термінові подад рік : Ощадбанк - 22%, Промінвестбанк та Аг-робанк - 22%, інші - 56 %. Структура депозитів населення у всій банківській системі: до запитання - 47 %, термінових до року - 40 %, термінових понад рік - 13 %1 . Із цифр видно домінуюче станови-ще Ощадбанку щодо залуцення коштів населення. Тому тут можливі дві моделі розвитку Ощадбанку:
1.Ощадбанк залишається спеціалізованим банком по роботі з кошта-ми населення. В цьому випадку доцільно для посилення конкурен-ції розукрупнити його, створивши на його базі ряд спеціалізо-ваних ощадних банків, і в системі державного страхування, що склалася, використовувати залучені кошти в основному для роз-міщення державних цінних паперів. Процес розукрупнення не пови-нен іти за регіональним принципом. Інакше кожен регіон матиме свого монополіста.
2.Ощадбанк наближається до моделі універсального комерційного бан-ку. Разом з тим, якнайбільше банків повинні мати можливість та інтерес до участі в залучені коштів населення на конкурентній основі. Тут також можливий варіант розукрупнення.
Обидва варіанти мають недоліки, тому реформа Ощадбанку по-требує ретельної підготовки.
Ще одна велика проблема (тут також необхідне реформування) - зарегульованість в операціях із готівкою. Є багато обмежувальних інструкцій, які треба переглянути чи відмінити взагалі.Ті ж проблеми стоять і перед іншими спеціалізованими бан-ками, які практично є монополістами в сільського господарства, в промисловості, комунальної сфери чи в операціях з іншими держа-вами.
Для кожного із цих банків слід брати один із варіантів розвитку, однак усі вони повинні передбачити посилення конкурен-ції в банківській діяльності. Спеціалізація банків за галузевим принципом неприпустима як і з точки зору конкуренції, так і з точки зору якості портфеля активів.