Комерційні банки

- високі витрати по переорієнтації споживачів. Цей бар’єр безпосередньо зв’язаний з попередніми. В зв’язку з наявністю створених споживацьких переваг новичок на банківському ринку стає перед необхідністю значних витрат на рекламу і інші міро-приємства по створенню власного сприятливого іміджу.

Вихідні бар’єри в банківській справі не мають такого зна-чення, як в промисловості, так як проникнення кредитних інститу-тів на нові ринки звичайно не зв’язані з їх виходом з старих ринків, а здійснюються в рамках диверсифікації банківського асор-тименту.

Такі особливості конкуренції за допомогою переливу капіталу на банківських ринках.

Щодо міжгалузевої функціональної конкуренції, то в банківсь-кій справі вона по суті не зустрічається. Звичайно, окремі бан-ківські послуги можуть бути субститутами один одного. Наприклад, замінником винесення грошових засобів на терміновий вклад може бути віддача банку поручення вкласти їх цінні папери чи доро-гоцінні метали у вигляді монет, чи злитків і т. д. Але ця за-мінність має значення не так для міжгалузевої конкуренції, як для внутрігалузевої, так як у більшості випадків пропозиція цих послуг-замінників сконцентровується в одних руках (по суті, функ-ціональний характер має видова банківська конкуренція). Знайти ж зовнішні, небанківські субститути для банківських послуг є про-блематичним.Проаналізуєм можливі замінники банківських послуг по окремим галузям. Альтернативним джерелом фінансування для підприємства за-мість кредита можуть бути кошти державного бюджету чи власні кошти. Однак, на кошти державного бюджету розраховувати можна лише в деяких випадках, а мати власні оборотні кошти в об’ємі, що повністю покривають всі виробничі витрати, нераціонально, так як це сповільнить їх оборотність і негативно відоб’ється на рентабельності.

Замість зберігання грошей на рахунку в банку можна тримати їх готівкою в касі підприємства, а для приватної особи - дома. Але це, перш за все, небезпечно, а по-друге, веде до виникнення додаткових витрат в розмірі неотриманого банківського проценту.

Нагромаджений грошовий капітал можна використати як для фі-нансових інвестицій (вкладення в підприємницьку діяльність). Од-нак, реальні інвестиції доступні і прийнятливі не для всіх, вони передбачають готовність йти на значний ризик і певний рівень підприємницьких можливостей.

Замість використання безготівкових розрахунків теотетично мо-жна розрахуватись готівковими. Але якщо між приватними особами така форма розрахунків ще допустима, то для підприємств вона виключена.

Управляти своїм майном також, впринципі, можна самостійно, грошові засоби і цінности зберігати у власному сейфі, а якщо ми не користуємся ніякими банківськими послугами, то і необхід-ність в консультуванні не існує. Однак це, як і попередні варі-анти, означає не заміну банківських послуг, а відмова від них.

Таким чином, банківські послуги не мають конкурентних замін-ників, що підвищує привабливість банківської сфери для підприєм-ництва. Тим не менше, думається, при розробці конкурентної страте-гії на ринку банківських послуг для населення, українським бан-кірам необхідно враховувати і наявність названих квазізамінників, бо в нашій країні поки ще недостатньо привикли до використання банківських послуг. Комерційним банкам належить сформувати попит на них, зробити їх насправді дезамінними, як це вже стало нор-мою в різних країнах.

в) цінова і нецінова конкуренція

В залежності від використовуваних методів конкуренції роз-різняють: цінову і нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція здійснюється шляхом заміни (як правило, зниження) цін. Нецінова конкуренція основана на покращенні якіс-них характеристик товару (надійність, довговічність, безпечність, корисний ефект, затрати споживання, зовнішній вигляд, сервісне об-слуговування і інше) і проведенні ціленаправленої політики дифе-ренціацій продукту (включаючи рекламу і міри по стимулюванню збуту).