Комерційні банки
Маніпулювання цінами - самий старий метод конкуренції і са-мий простий з точки зору технічного виконання. Однак і тут є нюанси. Цінова конкуренція в економіці може бути відкритою (пря-мою) і закритою.
При відкритій ціновій конкуренції фірми повідомляють спожи-вачів про зниження цін на свої товари. При скритій ціновій конкуренції фірми випускають новий товар з вагомо покращеними споживацькими властивостями, а ціну підвищують непропорційно мало.
Особливістю нецінової конкуренції в банківському секторі економіки є відсутність чіткого взаємозв’язку поєднання спожива-цької вартості товару (банківської послуги) і його ціни. В зв’язку з цим межа між відкритою і закритою ціновою конкурен-цією розпливчата, а рамки, в яких банк має можливість значного маневрування процентними ставками, рівнем комісійних винагород і тарифів на послуги, досить таки розтяжні. Крім того, і купівля банківських послуг, особливо якщо вони є постійними клієнтами банку, можуть в процесі переговорів внлинути на ціну, добиваючись значних скидок.
Однак цінова конкуренція має певні межі. Більше того , по оцінкам зарубіжних економістів, в банківській справі, як ні в якій іншій сфері економіки, діють внутрішні і зовнішні сили, що служать можливостям цінової конкуренції.
По-перше, процентні ставки можуть знаходитись під впливом держави - як прямому обмеженню (через встановлення мінімальних і максимальних ставок, фіксованих ставок подотаційних державних піль-гових кредитів певним категоріям позичальників, граничної маржі по позичкам за рахунок кредитів центрального банку і інше) так і непрямому регулюванню (наприклад, за допомогою заходів обліко-вої політики, змінами ставок по рефінансуванню, тобто по кредитах комерційним банкам, наданим центральним банкам).Необхідність державного регулювання банківської конкуренції викликана особливим положенням кредитних інститутів в економіці, що дозволяє суттєво впливати на результати її функціонування, а також сильною залежністю діяльності банків від психологічних фа-кторів, від дорір’я клієнтів. Конкуренція - це немалий ризик, і існує небезпека того, що втрата довір’я до окремих кредитних установ, що не в стані виконувати свої зобов’- язання перед клієнтами, може розповсюдитись на систему вцілому. Американські економісти назвали це “феноменом системного ризику”. А втрата довір’я до кредитних інститутів може нанести економіці великі збитки.
По-друге, обмеженість цінової конкуренції в банківській спра-ві становить те, що існує межа процента, нижче якого банк вже не буде отримувати прибуток. Це можуть собі дозволити не всі і не завжди. Тому сучасні західні банки прагнуть не конкурувати в області цін на банківські послуги, добиваючись збереження високих тарифів і процентних ставок. Конкуренція все більше приймає не-ціновий характер.
Нецінова конкуренція пов’язана насамперед зі змінами в яко-сті послуг. Тому перед зарубіжними вченими і практиками в області банківської справи встала проблема визначення критеріїв якості банківського продукту, і в даний час вже є визначені підходи до її рішення. Так, спеціалісти міської ощадної каси Кельна розробили кретерії якості з двох позицій: З точки зору клієнта і з точки зору банку.
З точки зору клієнта критеріями якості банківського обслу-говування є швидкість обслуговування, термінові здійснення опера-цій, наявність помилок і неточностей, години роботи банку, якість консультування (глубина, активний чи пасивний характер), особиста сторона відносин з банком і інше. Рівень якості банківських по-слуг клієнт порівнює з цінами.
Для самого банку якісний рівень роботи визначають: швидкість внутрішніх робочих процесів, рівень витрат на виправлення поми-лок, ефективність робочих процесів, рівень мотивації робітників, продуктивність праці, ступень кредитного ризику і інше, співідно-шення з рівнем затрат по наданню банківських послуг. Очевидно, що в своїй діяльності банк повинен враховувати дві групи кри-теріїв.
Крім загальної орієнтації на покращення якості обслуговуван-ня, банками за кордоном широко використовується диференціація якості однотипових послуг в залежності від ціни (звичайні і ексклюзивні рахунки), цільової клієнтури (масові і індивідуальні послуги), каналів збуту (послуги, що виконуються за допомогою ба-нківських автоматів, в відділенні банку, в консультаційному центрі) і т. д. Своє продовження всі міри по управлінню якості знахо-дять в активній рекмамній діяльності банку.