Комерційні банки

Конкуренція методом переливу капіталу виникає при зміні підприємством профілю своєї діяльності чи його диверсифікації. Вона викликається відмінностями кон’юктури і норми прибутку в різних галузях. Однак на практиці для переливу капіталу існують перешкоди, які в економічній літературі отримали назву вхідних і вихідних бар’єрів.

Вхідні бар’єри - це перешкоди для поникнення на ринок нових конкурентів. До них відносяться: економія в масштабах виробництва, диференціація продукта, потребність в значному капіталі, високі затрати по переорієнтації споживачів, недоступність каналів збуту, обмеженість доступу до джерел ресурсів, відсутність земельних ді-лянок, високий рівень використовуваних в галузі технологій, наяв-ність у діючих в галузях підприємств виключного права займатись даним видом діяльності, патентний захист інновацій, ліцензовані обмеження, недостатність досвіду, протидія існуючих фірм і інше.

Вихідні бар’єри - це перешкоди для спроб фірми, діючої на ринку, піти з нього. Це можуть бути: необхідність списання круп-них інвестицій, великі затрати по конверсії виробництва, небажання втратити свій імідж, честолюбивість менеджерів, протидія правління чи профсоюзів, протести постачальників, клієнтури і ділерів та інше. Чим вищі вхідні і вихідні бар’єри, тим менша загроза про-никнення в галузь нових конкурентів.

Функціональна конкуренція, на відміну від цього, не передба-чає переходу в іншу галузь. Вона базується на тому факті, що зовсім різні товари, що випусккаються підприємствами різних галу-зей, можуть виконувати для споживача однакові функції і виступати в якості взаємозамінних товарів (товарів-субститутів). Так, конку-рентом виробникаковзанів може бути і виробник лиж, в тій мірі, в якій для споживання два вида зимового спорту є взаємозамінни-ми. Також взаємозамінними є, наприклад,більшість продуктів харчу-вання. Наявність субститутів різко розкривають границі ринку і веде до загострення міжгалузевої конкуренції, тому при розробці конкурентної стратегії найбільш привабливі для підприємця є та-кож галузі, продукції яких не мають хороших чи близьких замін-ників.Для банківської справи явно домінінуючим видом міжгалузевої конкуренції є перелив капіталу. Він виникає при проникненні но-вачків на споконвічно банківські ринки, а також при спробі бан-ків завоювати собі місце в нових для них галузях.

Що ж являють собою вхідні і вихідні бар’єри в банківській справі ? Насамперед необхідно відзначити, що важливою особливістю вхідних бар’єрів в банківських галузях є відсутність платіжного захисту нововведень. В з’язку з цим буть-яка фінансова іннова-ція, буть-яка нова банківська послуга, впроваджена одним кредитним інститутом, може бути на протязі короткого часу відтворена його конкурентами. Це посилює інтенсивність конкуренції. При цьому, якщо інтенсивність внутрішньогалузевої конкуренції для окремого інсти-туту залежить, як ми бачили раніше, від ступені цого універсалі-зації (чи спеціалізації), то міжгалузева конкуренція тим інтенси-вніша, чим більш приваблива з точки зору рентабельності і перс-пектив розвитку є та чи інша банківська галузь, чи підгалузь.

Крім того, для комерційних банків не існує проблеми недо-ступності каналів збуту, так як виробництво і збут банківських послуг співпадають в часі і можуть бути локалізовані в примі-щені банківського відділу. До найбільш загальних банківських бар’єрів відносяться:

- правові обмеження банківської діяльності. Ці обмеження слу-жать захистом інтересів кредиторів і власників; вони повинні ускладнити віх на ринок явно слабим банкам і тим самим не допустити того, щоб конкуренція набула рушійний характер. З цією метою встановлюється мінімальний розмір статутуного капітау, ліце-нзується банківська діяльність операцій з іноземними валютами і цінними паперами;

- обмеженість доступу до джерел кредитних ресурсів. Мабуть, в нашій країні цей бар’єр є найбільш вагомою перешкодою для вхо-ду на ринок банківського кредитування. В багатьох районах Украї-ни багаточисельна клієнтура має стійкі з’язки з банками, створе-ними на базі бувших державних спеціалізованих банків, і, як пра-вило, не дуже мобільна у відношенні зміни банку. В результаті знову створювальні банки можуть розраховувати в основному лише на засоби дрібних і середніх підприємств “нової хвилі” і насе-лення. Результатом даних обставин є, зокрема, тенденція створення, так званих, кишенькових банків, міцно прив’язаних до певного ве-ликого підприємства чи групи підприємств;

- диференціація банківського продукту. Вона передбачає індиві-дуалізацію банківських послуг, надання їм характеристик, що відрі-зняють їх від аналогічних послуг інших банків. В результаті, як вже відзначалось, однотипні послуги, навіть у випадку повної ідентичності по якості і ціні, несприймається споживачами як до-сконалі субститути. Це приводить до формування стійких купівель-них переваг і ускладнює вхід на ринок новим, нікому невідомим кредитним інститутам;