Банківські операції

можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.38. Системи масових платежів в Україні. Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгоспо¬дарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівко¬вій формі, до останнього часу здійснюються в Україні переважно готівкою. Проте зумовлені трансформаційними процесами в економіці надмірне розбухання готівкового обороту, значна його тінізація та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку насе¬лення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу. Першими на цю потребу відгукнулися комерційні банки, які почали випускати на український ринок платіжні картки міжна¬родних компаній Europау та Vіzа. Станом на 1 січня 2001 р. та¬ких карт випущено біля 911 тис., що майже в 2,3 раза більше, ніж було на початку 2000 р. Щоб надати цьому процесу більшої динамічності і керованості, НБУ та Уряд України прийняли рішен¬ня створити національну систему масових електронних платежів (НСМЕП). Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівко¬ву основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням то¬го, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму гро-шей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Тому емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляційні процеси. У світовій практиці вже існує багато видів пластикових кар¬ток, які різняться характером емітента (банки, небанківські стру¬ктури), характером власника (приватна особа, корпорація), функ¬ціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка), тех¬нологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мі¬кросхемою або смарт-картка), за ступенем пільг для користувачів («стандартні», «золоті», «платинові»). Для організації НСМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та тех¬нологією використання. Одним із функціональних призначень банківських пластико¬вих карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всі їх можна назвати платіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення — забезпечувати кредитування власника карт¬ки. Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетовими. Фізичні особи одержують такі вигоди від застосування пластикових карток у масових платежах: позбавляються ризиків, пов'язаних з втратою, крадіжкою, пошкодженням готівки і водночас збережуть майже всі переваги платежів готівкою (негайність, простота платежу); поліпшаться умови для планування і контролю сімейних бюджетів, для оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками коштів на рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних електронних платежів, нараховуються проценти; підвищується престиж власника картки у суспільстві, що має позитивне значення для працевлаштування, для професійно¬го зростання тощо. Продавці (торговельні організації) мають такі вигоди від за¬стосування пластикових карток: зростають обсяги реалізації завдяки залученню більшої кі¬лькості і з більшою платоспроможністю покупців; скорочуються витрати на інкасацію та конвертацію виручки; скорочуються витрати на підтримання безпеки магазинів і підвищується її рівень; зростає якість, технологічність обслуговування покупців та рейтинг торговельної організації. Негативні наслідки застосування карток для продавців поля¬гають у необхідності істотних початкових витрат на придбання відповідного обладнання та навчання кадрів з користування до¬сить складною системою пристроїв. Для окремих банків застосування пластикових карток у масо¬вих платежах має такі вигоди: збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресур¬си банків і можливості збільшувати їх доходи; зростають доходи банків, оскільки за всі операції з картка¬ми вони стягують плату; зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них, які застосовують електронні засоби платежів. Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку кадрів, лінії зв'язку тощо. Для банківської системи в цілому широке застосування плас¬тикових карток у сфері масових платежів має такі вигоди: зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки; знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться ви¬трати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати); з'явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп'ютерну техніку, програмне забезпечен¬ня, системи зв'язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості. Проте для отримання вказаних вигод потрібно здійснити знач¬ні капіталовкладення у створення інфраструктури системи. Кри¬зовий стан бюджету навряд чи дасть можливість державі виділити необхідні для цього інвестиції.39. Система міжбанківських розрахунків в Україні. Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов'язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб'єктами — клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.Крім того, між банками як самостійними економічними суб'єк¬тами виникає багато відносин, які зумовлюють їх власні взаємні платежі: міжбанківські кредитні відносини, купівля-продаж валюти, цінних паперів, надання послуг тощо. Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжн! системи. Платіжна система-це система механізмів, за допомогою яких стає можливий переказ коштів між банками. Принципи організації ПС: економічність, швидкість, зручність, безпека. Обов'язковою передумовою здійснення міжбанківських розрахунків є відкриття i ведення кореспондентських рахунків(— це рахунок одного банку, в іншому банку. Останній банк за дорученням i за рахунок першого здійснює різні платежі: банку, в якому рахунок відкритий, іншому банку, небанківським структурам). Коррахунки, відкриті в комерцшних банках, підрозділяються на рахунки “Ностро”, “Лоро”. “Ностро” називаеться рахунок, відкритий даним банком в шшому комерц! иному банку. Рахунок “Ностро” відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку— в пасиві балансу. “Лоро” називаеться рахунок, відкритий у даному банку для іншого— його власника. Тому один i той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком “Ностро”, а для обслуговуючого банку — рахунком “Лоро”. В обслуговую-чого банку-кореспондента “Лоро” відображається в пасиві бала¬нсу, а в банк-власника — в активі балансу. Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній практиці ще називаєеться рахунком “Востро”. Для банків України рахунки “Востро” — це, власне, те ж саме, що й рахунки “Лоро”.