Провідні мотиви лірики Ліни Костенко

Для ілюстрації другого досить прочитати учням уривок з вірша "Біль єдиної зброї":

Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.

Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.

Вони ж дурні, вони ж знімали мірку

з твоїх принижень - не з твоєї величі!

Твій дух не став приниженим і плюсклим,

хоч слала доля чорні килими -

то од Вілюйська до Холуйська,

то з Києва до Колими.

З усіх трибун - аж дим над демагогом.

Усі беруть в основу ленінізм.

Адже ніхто так не клянеться Богом,

як сам диявол - той же шовінізм.

Як ти зжилася з тугою чаїною!

Як часто лицемірив твій Парнас!..

Шматок землі, ти звешся Україною.

Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Мій предковічний,

мій умитий росами,

космічний,

вічний,

зоряний, барвінковий...

Коли ти навіть звався - Малоросія,

твоя поетеса була Українкою!Проблема мови у творчості Ліни Костенко звучить на особливих регістрах. Нема набридливих штампів про красу слів, про милозвучність, є обгрунтована й добре зведена оборона святині, є чітка вимога:

Я вам цей борг ніколи не залишу.