Провідні мотиви лірики Ліни Костенко

Я думаю про тебе весь мій пас.

Але про це не будем говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на “ви”.

Чи ж неповторне можна повторити?

В моїх очах свій сум перепливи,

Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.

Свій будень серця будемо творити,

Я Вас люблю, о як я Вас люблю!

Але про це не будем говорити.

- Що спільного між цими двома віршами?

- Як ви вважаєте, справжнє почуття сором'язливе і потаємне, чи відверте Й амбітне, самовпевнене? Чому?

- Для чого у цьому вірші служить рефрен, яким е останній рядок кожної строфи?

* * *

Не треба класти руку на плече.

Цей рух доречний, може, тільки в танці.

Довіра - звір полоханий, втече.

Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.

Він дивний звір, він любить навіть муку.

Він любить навіть відстань і розлуку,

але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов'їв

Він чує тихі кроки браконьєра.

Він пастки жде від погляду, від слів,