Провідні мотиви лірики Ліни Костенко
Було йому без року дев'яносто.
Життя стужив, і друзів пережив,
І умирав зажурено і просто.
Важкі повіки... стежечка сльози...
І жаль безмірний однієї втрати:
"В мистецтві я пізнав лише ази.
Лише ази! Як шкода умирати..."
Земля пером. Чудний був чоловік.
Душа понад межею витривалості.
Щоб так шукати, і за цілий вік –
лише ази! - ні грана досконалості.
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів –
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
- Яке відношення має цей вірш до теми поета й поезії? Що спільного між цим віршем і попереднім?
- Як ви вважаєте, чи є межа геніальності?
- Чому ліричну героїню не влаштовує її Ідеальне сходження на вершину досконалості?
- Даний твір має обрамлення. Прочитайте тільки його.- Для чого авторка ввалить у свою поезію фрагмент життя геніального художника?
- Чи є у творі іронія? Проти кого вона спрямована?