Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"
93.Електроенергетика Донбасу: передумови розвитку, структура і основні електростанції.
Основа електроенергетики — потужні ДРЕС: Вуглегірська, Старобешівська, Слов'янська, Курахівська, Миронівська, Зуївська ДРЕС-2 (Донецька обл.), Луганська (м. Щастя), Міусинська, Лисичанська (Луганська обл.). Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об'єднань "Донбас-енерго".94.Електроенергетика Поділля і Полісся: передумови розвитку, структура і основні електростанції.
Подільському районі промислове і сільськогосподарське ви робництво розвиваються на значній енергетичній базі. Тут працю¬ють Хмельницька АЕС, Ладижинська ДРЕС і Дністровська ГЕС.
Електроенергетика р-ну базується як на місцевому, так І на привозному паливі. В р-ні виробляється 1/3 всієї електроенергії, основну частину якої дають ТЕЦ.
Бурштинська, Трипільська, Ладиженська, Добротворська, Чигиринська ГРЕС.
95.Електроенергетика Карпатського регіону: передумови розвитку , структура і основні електростанції.
Провідна галузь комплексу — електроенергетика, представлена великими Бурштинською (2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському райо¬ні. Електростанції об'єднані в систему "Львівенерго". Важливою є роль західноукраїнської розподільної підстанції у міждержавній енер-госистемі "Мир" (біля м. Ходорова Львівської обл.). На межі Черні¬вецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГЕС.
96.Донецький вугільний басейн, його місце у вугільній промисловості України, економічна оцінка та основні проблеми і перспективи розвитку.
Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас. Вугленосні площі на Лівобережжі становлять понад 150 тис. квадратних кіло¬метрів, що дорівнює приблизно четвертій частині площі країни. Тут зосереджено близько 92% її запасів кам'яного вугілля. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56%). Основні його запаси зосеред¬жені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від за¬гальних запасів і залягає переважно в Донецькій області. Тут же зосереджено найбільше шахт і сформувалися найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ. Донецьке вугілля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанціях переважно в Донбасі та як сировину для виробництва коксу в Донбасі і Придніпров'ї.
Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам'яновугільних басейнах це пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо.
Значний рівень фізичного спрацювання гірничодобувного облад¬нання, закриття окремих шахт, скорочення видобутку вугілля, важкі умови праці шахтарів, високий травматизм тощо призводять до ви¬никнення соціальної напруженості в шахтарських регіонах.
Існують і гострі екологічні проблеми. В районах шахтного видо¬бутку значні площі зайняті териконами. В Донбасі 1270 відвалів. Понад 500 з них горять, забруднюючи повітря. При добуванні бурого вугілля відкритим (кар'єрним) способом із сільського господарства вилучаються великі площі родючих земель.
Водночас вугільна промисловість України має перспективи для розвитку. Так, у Донбасі можна освоювати 78 розвіданих ділянок із можливим сумарним видобутком 127 млн т вугілля на рік. Для ефективнішої роботи вугільної промисловості потрібне реконструювання шахт
97.Чорна металургія Донбасу: передумови розвитку та основні центри.
На місцевому коксівному вугіллі та девізній залізній руді пра¬цює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати "Азовсталь" та ім. Ілліча), Макі¬ївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську; заводи не¬повного циклу — в Костянтинівці, Алмазному (Алмазнянський фе-росплавний), Луганську (трубопрокатний), Харцизьку (трубний та сталедротовоканатний), Лутугиному (завод прокатних валків).