Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"
При великих розмірах хімічних підприємств (перш за все ком¬бінатів) та високому ступені автоматизації і механізації вироб¬ництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з не¬високою трудомісткістю виробництва, її підприємства можна розмістити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.
Споживчий чинник впливає головним чином на виробницт¬ва основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калій¬них, сірчаної кислоти тощо), а також на «верхні поверхи» де¬яких виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії орга-нічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-тех¬нічні вироби тощо).
При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколиш¬нє середовище. Необхідно вдосконалювати технологію виробництв, впроваджувати безвідходні і маловідходні технології, уникати над¬мірної територіальної концентрації виробництва. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при роз¬міщенні окремих видів виробництв галузі.
69.Природні передумови та сучасний стан розвитку хімічної промисловості України та особливості розміщення галузей основної хімії. 70.Виробництво мінеральних добрив в Україні, їх структура, принципи розміщення і основні центри.
Однією з провідних підгалузей хімічної промисловості Украї¬ни є виробництво мінеральних добрив.
В цілому її частка становила понад 20% в колишньому Радян¬ському Союзі. В країні вироблялись усі три основних види доб¬рив — азотні, фосфорні, калійні. Виробництво складних добрив було незначним за обсягами. До початку 60-х років найбільше вироблялось фосфорних добрив, але потім на перше місце вийш¬ли азотні добрива (понад 60% всього виробництва у 1990 р.).
Азотні добрива (аміачна селітра, карбомід, сульфат амонію тощо) отримують в результаті синтезу азоту повітря і водню, ви¬діленого з відходів коксохімічного і доменного виробництва, а також природних газів. Підприємства, що виготовляють азотні добрива, розміщують поблизу крупних коксохімічних заводів у Донбасі і Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Горлівка тощо), а також на трасі газопроводів в районах інтенсивного роз¬витку сільського господарства (Лисичанськ, Черкаси, Рівне) і в припортовому районі Одеси. Поряд з добривами тут, як правило, виготовляють азотну кислоту і супутні продукти, що використо¬вуються для виробництва пластмас, синтетичних волокон, кіно¬плівки, різноманітних барвників.Виробництво фосфорних добрив, як правило, тяжіє до районів їх споживання (на 1 т простого суперфосфату витрачається 0,5 т сировини). Їх виготовляють у Сумах, Вінниці, Костянтинівці і Одесі. Сировиною для їх виробництва до останнього часу були апатитові концентрати, що надходили з Кольського півострова.
(Мурманська обл. Росії). Останніми роками в зв'язку із значними фінансовими труднощами в країні сировина постачається нерегу¬лярно і у малих обсягах, що є однією з причин різкого скорочен¬ня виробництва добрив. А втім в Україні є реальні геологічні і економічні передумови для використання своїх сировинних баз фосфоритів (особливо Кролевецького родовища Сумської обл.) і апатитів. Фосфорні добрива виготовляють також і в Маріуполі із томас-шлаків, що їх отримують з фосфоромістких керченських залізних руд у процесі доменного виробництва.
Виробництво калійних добрив розвивається в Прикарпатті у Ка¬луші (Івано-Франківська обл.) і Стебнику (Львівська обл.) і місцях видобутку калійних солей, що обумовлене його значною матеріа¬ломісткістю. Калійні добрива виготовляють також на титаномагніє¬вому комбінаті у Запоріжжі попутно з основним виробництвом.
Україна — великий виробник сірчаної кислоти і соди.
Сірчана кислота — «хліб» хімічної промисловості. Це один з універсальних хімікатів, що використовується для виробництва мінеральних (фосфорних) добрив та інших кислот в металургій¬ній, нафтопереробній, текстильній та інших галузях промисловості. Сірчана кислота — малотранспортабельний продукт, а оскільки її головний споживач — суперфосфатне виробництво, то й вироб¬ництво сірчаної кислоти зосереджено переважно у центрах пере¬робки фосфатів — у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виготовляють у Горлівці («Стирол»), Дніпродзержинську («Азот»), коксохімічних заводах Донбасу і Придніпров'я. Сиро¬виною для виготовлення сірки може бути будь-яка речовина, що її містить: природна сірка, сірчані колчедани, сірчанисті доміш¬ки, що містяться у попутних газах. В Україні є великі запаси сір¬ки у Львівській області, на базі яких створені гірничохімічні під¬приємства у Роздолі і Яворові. У Костянтинівці сірчану кислоту виготовляють із сірчанистих газів — побічного продукту при ви¬плавці цинку. За наявності вітчизняної сировини для сірчанокис¬лотного виробництва до останнього часу значна її частина — сір¬чані колчедани — все ще завозилася з Уралу.