Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"
Як чисельність сільського населення, так і кількість сільських населених пунктів не є постійною величиною. Аналіз статистич¬них даних за значний період часу дав змогу встановити довго¬строкову і стабільну тенденцію — постійне зменшення загальної чисельності сільського населення України. Так, лише за 1979— 1985 рр. чисельність сільських жителів в країні зменшилась на 2,6млн. чоловік, або на 13,5%, а за 1986—1998рр. — ще на 1,2 млн. чоловік.
Зазначена динаміка чисельності сільського населення має значні територіальні відмінності. Так, якщо за 1979—1998рр. чисельність сільських жителів Автономної Республіки Крим, Закарпатської і Херсонської областей зросла, то в решті областей країни відбулося скорочення чисельності сільського населення. При цьому найбіль¬ший приріст сільського населення був характерним для Авто¬номної Республіки Крим. Найбільше скорочення сільського на¬селення (майже на третину) відбулося у Вінницькій, Чернігів¬ській, Хмельницькій, Житомирській та Сумській областях. Таким чином, розміщення населення по території та особливості його зосередження в різних типах поселень обумовлені специфікою соціально-економічного розвитку країни, конкретними зрушен¬нями в економічній і соціальній сферах, а також у територіаль¬ній структурі і організації народного господарства, особливо га¬лузей матеріального виробництва.
18. Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості.
Україна знаходиться на такому етапі демографічного розвит¬ку, коли народжуваність зменшується, а смертність зростає. Це призводить до зменшення загальної чисельності населення і від¬сутності навіть простого заміщення одних поколінь людей нови¬ми. Таким чином, відтворення населення України є звуженим.
Тенденції руху населення характеризуються такими показниками: 1985 р. народилося 762,8 тис. дітей, а помер¬ло 617,6 тис. чоловік, і таким чином, природний приріст становив 145,2 тис. чол., то у 1998 р. народилося вже 419,2 тис. дітей, а по¬мерло 720,0 тис. чол. Внаслідок цього природний приріст був від'єм¬ним і досяг 300,8 тис. чоловік. За показниками природного приросту Україна наближається до Угорщини, Болгарії та Німеччини.
В цілому демографічна ситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональних особливостей. Причому у різні історичні періоди вона мала свою специфіку. Так, якщо в 1959 р. найбільший природний приріст населення був у Донець¬кій області (73,0 тис. чол.), Дніпропетровській (36,6 тис. чол.), Луганській (44,7 тис. чол.) та Харківській (26,4 тис. чол.) облас¬тях, а найменший — у Кіровоградській (11,1 тис. чол.). Херсон¬ській (11,6 тис. чол.) та Чернівецькій (11,6 тис. чол.) областях, то у 1997р. природний приріст населення був характерний лише для Закарпатської та Рівненської областей.
Масштаби депопуляції (переважання померлих над народже¬ними) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, де рані¬ше мав місце найвищий природний приріст населення. Низькі ко-ефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров'я, але і для Вінницької, Київської, Кірово¬градської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чер¬нігівської областей.
Другим регіоном за величиною відносних показників природ¬ного приросту населення є південні території України — Авто¬номна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська та Херсонська області.
До третього ареалу за близькими за значеннями показниками природного приросту населення входять Хмельницька, Терно¬пільська та Житомирська області. В цих областях від'ємні зна¬чення показників природного приросту є значними.
Єдиний ареал на Україні, в якому відносні показники природ¬ного руху населення мали додатне значення і протягом значного історичного періоду зберігався природний приріст населення, фор¬мується такими областями, як Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Львівська, Волинська та Чернівецька області. У 1998 р. цей приріст був лише у Закарпатській і Рівненській областях.Одним з основних факторів стабільного природного приросту населення цього регіону є сприятлива вікова структура населен¬ня. Тут найбільш молоде населення в Україні і природно — най¬вищий потенціал демографічного відтворення.
Важливими факторами, що впливають на відтворення насе¬лення, є соціальні та природні умови його життєдіяльності. Особ¬ливо гостро їх дія проявилася в областях Донбасу та Придніп¬ров'я, де сформувалися значні гіперурбанізовані території з ви¬соким рівнем забруднення атмосферного повітря, води, ґрунтів та продуктів харчування. Усе це знижує показники здоров’я на¬селення, зокрема дітей. Такий же негативний вплив несприятли¬вих природних умов проявляється і в інших високо урбанізованих регіонах України.