Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"
Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. В цілому у промисловості з урахуванням праців¬ників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято май¬же 6 млн. чол., у сільському господарстві — понад 4,5 млн. чол.
Понад 6 млн. чол. нині зайнято в галузях невиробничої сфери України. Серед них найвища частка (майже половина) припадає на освіту, культуру, мистецтво, науку і наукове обслуговування. Близько 1,5 млн. чол. зайнято в закладах охорони здоров'я, фіз¬культури та соціального забезпечення населення. Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяють¬ся Донецька (близько 59% всіх зайнятих у матеріальному виробництві), Луганська (понад 58%), Дніпропетровська (більше 51%), Запорізька області.
Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волин¬ської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві.
Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників (тобто їх скорочення з ініціативи адміністрації під¬приємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різ¬них галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоло¬вік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення від¬бувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчу¬ванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.
Одночасно з вивільненням працівників має місце і певний рі¬вень попиту на робочу силу. За останні роки цей попит не пере¬вищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресур¬сів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цьо¬го середнього рівня зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для Київської, Сумської, Полтав¬ської, Кіровоградської та Чернігівської областей. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безро¬бітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.
Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих ре¬гіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіт¬тя характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.
Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгод¬ження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.
21. Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура.
Природно-ресурсний потенціал — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш по¬ширеного трактування під природними ресурсами ро¬зуміють тіла й сили природи, які за певного рівня роз¬витку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. До основних характеристик природ¬но-ресурсного потенціалу відносять: географічне поло¬ження, кліматичні умови, особливості рельєфу та роз-міщення ресурсного потенціалу.
Розрізняють компонентну, функціональну, територі¬альну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу Компонентна структура ха¬рактеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна — різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна — мож¬ливості відтворення та ефективної експлуатації при¬родних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.
Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виді¬ляють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біо¬логічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологіч-ною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерп¬ні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: міне¬ральна сировина, природні будівельні матеріали.В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.