Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"

Міжнародний поділ праці – вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації країн у в-ві окремих видів товарів та послуг, якими вони обсінюються. Глибина М.п.п. визначається ступенем розвитку продуктивних сил, міжнародної спеціалізації та кооперування в-ва. Становлення М.п.п. зумовлене переходом від мануфактури до крупної машинної індустрії у країнах Європи, промисловою революцією кінця 18-початку 19ст. За цих умов потрібно було ввозити з-за кордону значну масу сировини, палива і продовльства, а вивозити промислові вироби, яких було більше, ніж цього вимагали національні потреби. Існує три основних форми М.п.п., які збігаються з формами суспільного поділу праці: загальна, частковий й одинична. Загальна форма М.п.п. означає поділ праці за родами та сферами в-ва: промисловість, с/г, сфера послуг, добувні та обробні галузі пр-сті тощо. Тому у М.п.п. країни-експортери діляться на індустріальні, сировинні, аграрні. Часткова форма означає поділ цих родів і сфер на окремі види і підвиди, якими в сучасних умовах є окремі галузі пр-сті, с/г, ті чи інші види пр-ції тощо. У міжнародній торгівлі ця форма означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами. Одинична форма М.п.п. означає спеціалізацію країн на виготовленні окремих деталей та вузлів певного складного товару. Це подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці, які розвиваються ще з 30-х років 20ст., а домінуючими стають з розгортанням НТР. Одинична форма суспільного поділу праці розвивається як у межах окремих національних держав, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). При цьому вона знаходить свій вияв у значному розширенні торгівлі промисловою продукцією між країнами, у випереджаючих темпах зростання зовнішньої торгівлі порівняно з ростом промислового в-ва. Участь у М.п.п приносить вигоду країнам з різним рівнем продуктивності та інтенсивності праці у створенні необхідних типів машин та устаткування, сучасних технологій тощо. Країні, яка не бере участі у М.п.п., доводиться збільшувати витрати в-ва у пр-сті у 1,5-2 рази. Активна участь України у М.п.п. може сприяти її вступу в справедливі ек-ні союзи з країнами колишнього СРСР, а особливо з країнами Східної та Західної Європи.

43. Основні форми зовнішньоекономічних звязків, їх суть.На суч етапі соц-ек розвитку Укр має тісні ЗЕЗ з більш ніж 100 країнами світу. Проавідну роль у розвитку ЗЕЗУ відіграють країни близького зарубіжжя. Найв торговельними партнерами Укр є Росія, Туркменія, Білорусь, Азербайджан, Литва, Казахстан та ін країни. Стр-ра зовнішньої торгівлі Укр зумовлена спеціалізацією її ек-ки. В 1997р. у стр-рі експорту переважали чорні метали та вироби з них (38% всього експорту Укр у 1997р.), продовльчі товари (більше ніж 9%), руди і мінер паливо (8,0%), пр-ція хім пр-сті (більше ніх 10%) та пр-ція маш-ня (майже 46% усього імпорту), реактори ядерні, котли і устаткування для електроенергетики (більше ніж 11%), пр-ція ін галузей маш-ня (майже 9%), пр-ція хім пр-сті (більше ніж 8%). Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації пром в-ва, с/г та інших галузей господ-го комплексу Укр, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції симагає максимально ефективного використання наявних науоково-технічного та ек потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та в-ва. Продуктивні сили Укр хар-ся досить великими потенційними можливостями, однак на їх суч стан значною мірою впливає соц-ек криза, що її нині переживає Україна. В суч умовах міжнародне співробітництво Укр відбувається в таких основних формах: - науково-технічне співробітництво; - взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля); - надання кредитів і позик, в т ч і безвідплатних; - створення спільних п-в; - спеціалізація і кооперування в-ва; - торгівля технологіями, або спеціалізація на в-ві комплектуючого обл-ня; - спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів; - іноземні інвестиції як найв форма стимулювання розвитку ек-ки країни; - міжнародний туризм; - культурні звязки між країнами світу; - Розвиток міжнародної науоково-технічної кооперації України можливий у таких формах: -запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації нац-х кадрів за кордоном; - взаємодія створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі і спільних; - співробітництво у галузі науки і техніки, буд-ві, модернізації та експлуатації п-в, інших обєктів вир-го призначення і соц-ї інфрастр-ри; - обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню; - співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації. Найтісніші звязки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими ін країнами колишнього РадС. Слід підкреслити, що, на жаль, в рез-ті розриву раніше існуючих державних, політичних та госп-х звязків між колишніми союзними республіками помітно ослабло співробітництво укр-х вузів і наукових закладів з відповідними науковими центрами цих країн. Взаємовигідна міжнародна торгівля товарами та послугами, як і раніше, посідає провідне місце в складній системі міжнародних ек звязків, оск вона по суті відтворює всі види міжнародного поділу праці і обєднує всі країни в єдину госп-ку цілісність на сучасному світовому ринку товарів. Для неї властиві передусім дві найхарактерніші риси: переважання пропозиції товарів над існуючим попитом і жорстка конкурентна б-ба між його учасниками. Це є рез-том значного зростання в умовах НТР продуктивності сусп праці в промислово розвинутих країнах і здешевлення внаслідок цього пр-ції при збільшенні її обсягів. Водночас широке представництво товаровиробників різних країн і регіонів на світових ринках посилює конкурентну б-бу між ними за споживача, веде до поділу світових товарних ринків, ускладнює проблему проникнення на них нових агентів. Аналіз нинішнього стану зовн торгівлі Укр свідчить про те, що ек звязки в цій сфері є нерац-ми, хар-ся вузькою географією. Її стр-ра і ефективність не відповідають потребам формування нац ринкової ек-ки відкритого типу. Так, частка експорту в нац доході Укр майже в 4 рази менша за середньосвітовий показник. Сама стр-ра експорту та імпорту будь-якої країни вказує насамперед на здатність галузей її н/г-го комплексу до міжнародної конкуренції. Керуючись довгостроковою метою Укр зайняти своє місце в міжнар поділі праці і враховуючи сьогоднішні реалії і можливості, доцільно в короткі строки визначити декілька пріоритетних напрямів промислового і с/г-го в-ва, за якими можна було б здійснити прорив у світову ек-ку, на світовий ринок. Саме таким чином відбувався ек-й злет країн Пд-Сх Азії (“азіатські тигри”). Особливу увагу слід звернути на експортне в-во, від якого великою мірою залежить ефективність ек-ки. Укр традиційно протягом багатьох років займала провідне місце серед ін республік у складі СРСР у розвитку експортного в-ва. Для цього були вагомі обєктивні умови, насамперед прир ресурси, виробничі потужності, науково-технічний потенціал, кваліфіковані трудові ресурси, географічне положення, транспортне забезпечення та ін. Про це свідчать такі дані: частка Укр в останні роки існування СРСР становила20% загальносоюзних експортних поставок. За окремими видами експортних поставок питома вага Укр становила: по залізній руді – 98%, марганцевій руді – 100, чавуну і трубах – 75, ковальсько-пресовому обладнанню і с/г-х машинах – більше ніж 70, екскаваторах і сортового прокату – більше ніж 60% і т.д. Суч можливості експортного потенціалу Укр повною мірою залежать від рівня розвитку окремих ек р-нів і областей. Аналіз зовнішньоторговельних відносин Укр з зарубіжними країнами показує, що більше ніж за 5 останніх років баланс зовнішньої торгівлі Укр не мав позитивного значення. Тільки в 1997р. Укр імпортувала товарів майже на 3 млрд дол. США більше, ніж експортувала, у т ч в республіки колишнього РадС – майже на 4,5 млрд дол. Ця різниця між імпортом і експортом обумовлена передусім відємним сальдо по імпорту прир газу, нафти, дизельного палива, автомобільного бензину, вугілля, тобто за рахунок енергоносіїїв.44. Класифікація міст, їх н/г-ке зн-ня і роль у РПС.