Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"
Зайнята в суспільному виробництві частина населення є най¬більш активною продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина — на роз¬виток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності населення позначаються як на споживчому попиті в ці¬лому, так і на його структурі. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.
При плануванні розвитку і розміщення виробництва та окре¬мих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнен¬ня. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галу¬зей народного господарства потрібні трудові ресурси лише пев¬ної якості, в тому числі і певної статі. Існує цілий ряд галузей, де більш доцільним є використання праці чоловіків, а в інших — переважно жінок.
Споживання як важлива форма людської життєдіяльності та¬кож має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Основні харак¬теристики відтворення населення впливають в першу чергу на розміщення і рівень розвитку тих галузей, які виробляють продук¬цію щоденного попиту, і насамперед продукти харчування. По¬треби людей обумовлюють і розвиток галузей соціальної інфра¬структури та сфери послуг.
Усі види людської діяльності — виробництво, споживання матеріальних благ та послуг, відтворення нових поколінь є, з од¬ного боку, явищами соціального життя, що пов'язані з розвитком народного господарства, а з другого, — це є процеси власне жит-тєдіяльності людей. Тому таким складним, взаємообумовленим і нерозривним є зв'язок між населенням і розвитком територіаль¬ної організації народного господарства. Лише на цій основі мож¬лива побудова соціально спрямованої ринкової економіки в сус-пільстві, де людина є творцем матеріальних і духовних благ. Метою розвитку економіки має бути забезпечення фізичного, ду¬ховного та інтелектуального розвитку нинішніх поколінь та кіль¬кісного і якісного відтворення прийдешніх.
17.Міське та сільське населення України, його динаміка та особливості формування.
Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив на раціональне розміщення та оптимальний розвиток продук¬тивних сил. Якщо на початку століття в Україні переважало сільське насе¬лення — близько 82% всього населення, то нині майже 68% її на¬селення мешкає в міській місцевості. Аналіз статистичних даних свідчить, що міське населення протягом значного історичного періоду мало стійку тенденцію до зростання. Лише за період 1979-1998 рр. його приріст складав 3,5 млн. чол., або 11,4%. За цей період зросла і питома вага міського населення — з 60,8% в 1979 р. до 67,8% — в 1998 р.
Показник питомої ваги міських жителів має суттєві територі¬альні відмінності — від 38,5% в Закарпатській області до 90,1% в Донецькій. Аналіз даних показує, що лише в 6 областях країни переважає сільське населення, а в решті регіональних одиниць частка міського населення становить понад половину населення. Такі особливості територіальної концентрації населення та наявні відмінності соціально-економічного, екологічного та політичного розвитку обумовили і своєрідність зрушень в загальній чисельно¬сті населення України та її регіонів. Так, протягом останніх деся¬тиліть динаміка чисельності міського населення змінювалася: якщо в міжпереписний період 1979—1989 рр. зростання міського населення було більш інтенсивним, то надалі воно поступово скорочувалося. З 1994 року приріст міського населення України змінився на його скорочення. За 1994—1998 рр. міське населення країни скоротилося на 1,4 млн. чоловік.На 1 січня 1999р. в Україні нараховувалося 448 міст, в т. ч. 169 обласного підпорядкування, 897 селищ міського типу та понад 28775 сіл. У міських поселеннях, які становлять менш ніж 5% всіх населених пунктів України, зосереджено більш як 2/3 насе-лення країни. В цілому міста становлять лише третину міських поселень України, але в них проживає близько 90% всього міського населення. При цьому основна його частина припадає на крупні і найкрупніші міста.
В селищах міського типу з людністю понад 20 тис. чол. про¬живає лише 2% населення, а решта населення проживає у посе¬леннях до 20 тис. чоловік.
Сільське населення України становило на початок 1999р. 16124,0 тис. чоловік. Така його чисельність та динаміка — це ре¬зультат неоднозначних за характером процесів розселення людей протягом значного історичного періоду.