Аналіз забезпечення робочої сили

Середня кількість днів відпрацьованих одним працівником за звітний період розраховується шляхом ділення загальної кількості людино-днів, відпрацьованих промислово-виробничим персоналом за звітній період на середньооблікову чисельність працівників. Так за 2001 рік середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за підрахунками становить 206 днів, в годинах –1651 година, а середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником у 2002 році становить 220 днів, або 1760 годин. А це означає, що середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником у 2002 році збільшилась порівняно з 2001 роком на 14 днів.

Середня тривалість робочої зміни розраховується шляхом ділення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих промислово-виробничим персоналом за звітній період на загальну кількість людино-днів, відпрацьованих промислово-виробничим персоналом за той же період. Середня тривалість робочої зміни у 2001 і 2002 роках становить 8 годин. Отже, на протязі двох років, робочий час протягом робочої зміни використовувався на підприємстві в повному обсязі.

Показник “середня кількість днів, відпрацьованих одним обліковим працівником за звітній період” показує на скільки повно використовується робочий час у днях за 2001-2002 роки..

Для цього потрібно порівняти середню тривалість робочого періоду з нормальною тривалістю. Нормальну тривалість звітного періоду становить та кількість днів, протягом якої робітник має працювати згідно з трудовим законодавством. Нормальну тривалість звітного періоду можна обчислити шляхом множення середньої кількості робочих днів у місяці на кількість місяців звітного періоду. Нормальна тривалість звітного періоду за 2001 і 2002 роки становить в середньому за підрахунками 240 днів. Порівнюючи фактичну середню кількість днів, відпрацьованих одним обліковим робітником з нормальною тривалістю звітного періоду можна визначити втрати робочого часу в днях на одного працівника, або збільшення числа відпрацьованих днів.

Отже, згідно підрахунків у 2001 році відхилення кількості відпрацьованих днів одним працівником становить 34 дні, а у 2002 році – 20 днів. В 2001 році кожен працівник недопрацював 34 дні, а в 2002 – 20 днів. При порівнянні цих показників видно, що втрати робочого часу зменшилися у 2002 році на 14 днів.

Загальна кількість втрат робочого часу в днях можна розрахувати шляхом множення кількості днів втрат одного працівника на середньоспискову чисельність персоналу.

Так, загальна кількість втрат робочого часу працівників у 2001 році в днях становить 6970 людино-днів, в годинах – 55760 людино-годин.

Відповідно у 2002 році загальна кількість втрат робочого часу працівників в днях становить 4125 людино-днів, а в годинах – 33008 людино-годин.

Отже, загальна кількість цілоденних втрат робочого часу працівників на підприємстві за 2002 рік зменшились у порівнянні з 2001 роком в 1,7 рази.

Аналізуючи ці показники можна зробити висновки, що підприємство працювало не повний робочий рік і тому ні в 2001 році, а ні в 2002 році не був повністю використаний робочий час. Але цей показник на підприємстві покращився в порівнянні з 2001 роком, а це говорить про те, що керівництво зацікавлене, щоб підприємство працювало повний робочий рік. Завдяки чіткому контролю з боку керівництва на підприємстві в 2001 році в 2002 році внутрішньозмінних втрат робочого часу не було.

Втрати робочого часу не призвели до зменшення об’єму виробництва продукції, так як вони були компенсовані підвищенням інтенсивності праці робітників. Обсяги виробництва в 2002 році в порівнянні з 2001 роком зросли на 324.7 тисяч гривень, що становить 9.3% від обсягу виробництва у 2001 році.

Отже, провівши аналіз забезпечення ВАТ “Веда” робочою силою і використання трудових ресурсів на даному підприємстві доцільно перейти до аналізу витрат на оплату праці працівників.

3 Аналіз витрат на заробітну плату.

3.1. Аналіз використання фонду оплати праці