Шпори з філософії
Федеративні та конфедеративні моделі поділеного суверенітету — типові представники парадигми "суверенітету визнання". У міжнарод¬них справах така парадигма виявляється лідируючою дуже рідко. Загаль¬новідомими її прикладами можуть бути нетривальний період Священ¬ного Союзу у Європі XIX ст., а також відносини між країнами Заходу, передусім членами ЄС у наш час.
Громадянське суспільство. Вище ми з'ясували, що національна дер¬жава завжди — більшою чи меншою мірою — є виразником загальної волі своїх громадян. Якщо ця "загальна воля" торкається тільки кола питань, які мають справді загальногромадянський інтерес (захист країни від зовнішньої загрози, підтримка стабільного економічного розвитку тощо), і в той же час забезпечує вільне вирішення громадянами їхніх приватних проблем, то перед нами, з одного боку, демократична держа¬ва, а з іншого — громадянське суспільство. Якщо ж держава поширює свою волю на всі сфери життєдіяльності людини і різко обмежує грома¬дянське суспільство, — перед нам тоталітарний устрій, який робить спробу поставити у "рамки" не тільки суспільне, а й приватне життя, дозволяю¬чи одне, караючи інше, забороняючи третє.
Зміст поняття громадянського суспільства включає всю сукупність неполітичних (недержавних) відносин у суспільстві, тобто економічні, моральні, культурно-духовні, релігійні, національні. Громадянське су¬спільство — це сфера спонтанного самовиявлення вільних індивідів і асо¬ціацій та організацій громадян, які добровільно сформувалися і захи¬щені законом від прямого втручання та довільної регламентації з боку органів державної влади.
Економічною основою громадянського суспільства є власність в усій багатоманітності її форм, насамперед приватна, кооперативна, асоційо¬вана, колективна тощо. Вона забезпечує реальну економічну свободу, без якої не може бути ні політичної, ні соціальної свободи. І чим розви¬нутіше громадянське суспільство, тим ефективніша соціальна забезпе¬ченість індивіда, тим ширші його можливості для самореалізації в різних сферах суспільного життя.Громадянське суспільство — це постійно функціонуюча організація людей, об'єднаних навколо самостійно обраних моральних і політичних цілей, на яку держава, незважаючи на її владні орієнтації, не може справля¬ти свого підпорядковуючого впливу. Воно гарантує законом кожній люди¬ні вільний вибір свого економічного буття, утверджує пріоритет прав людини, виключає монополію однієї ідеології, одного світогляду, гарантує свободу совісті. В політичному житті таке суспільство надає всім грома¬дянам реальні можливості для участі в державних і суспільних справах. Тут держава і громадянин пов'язані взаємною відповідальністю за верхо¬венство демократично прийнятих законів, за долю своєї Батьківщини.
Які ж перспективи громадянського суспільства в Україні? Як відомо, в Конституції Української держави є певні положення, що стосуються теми громадянського суспільства і держави. Головними засадами, на яких має грунтуватися громадянське суспільство, є свобода, рівноправність, самоорганізація і саморегулювання. Держава ж підпорядковується служін¬ню громадянському суспільству і спрямовує свою діяльність на гаранту¬вання рівних можливостей для всіх як основи соціальної справедливості.
Реально в Україні вже є громадянське суспільство: за кількістю по¬літичних партій і громадських організацій ми, певне, не поступаємося найдемократичнішим країнам світу; у нас є порівняно розвинута публі¬чна сфера, продекларована свобода приватної власності і ринок "втя¬гує" все нові й нові прошарки населення. Складніше справа виглядає, на нашу думку, з головним — етносом громадянського суспільства, гро¬мадянином, орієнтованим на високі моральні цінності та зразки пове¬дінки. На жаль, у суспільстві, з одного боку, ще панує право сильного і жадоба до зиску за будь-яку ціну, з іншого — політична апатія, утри¬манська свідомість, прагнення до повернення під владу "сильної руки". Отже, створення громадянського суспільства в Україні потребує насам¬перед морального відродження, реконструкції почуття солідарності і відновлення людської гідності. Іншого шляху, мабуть, немає.
Одним із головних інститутів політичної системи є політичні партії. Як суб'єкти владних відносин, вони великою мірою визначають динамі¬ку і спрямованість політичного життя суспільства, надають політичним відносинам і процесам інтегрованого і стабільного характеру розвитку. Проте в структурі самого суспільства політичні партії посідають специ¬фічне місце на стику між громадянським суспільством і державою, звідси і їхня роль як з'єднучої ланки між ними. З одного боку, вони привносять У громадянське суспільство значний елемент політизації, тобто того, що характерне для сфери держави. З іншого боку, партії у зв'язку з своєю політичністю мають тенденцію (особливо у разі приходу до влади) до одержавлення, що негативно впливає на громадянське суспільство. При¬кладом такої долі громадянського суспільства при монопольному одержавленні влади партією є післяжовтневий досвід колишнього СРСР.
80. Поняття ідеології, її роль в суспільстві.
Діалектика розвитку суспільної свідомості полягає в суперечливом; переході суспільної психології в ідеологію, спонукаючи тим самим до якісних змін у ній (суспільній свідомості). Якщо суспільна психології постає як чуттєва сторона духовних цінностей людини, суспільної свідо мості, безпосередньо відображає буття людей, як правило, в стихійній несистематизованій формі, не фіксуючи глибинних, а лише зовнішн сторони людської діяльності, то ідеологія являє собою сукупність ідей поглядів, що у систематизованій, логічно стрункій формі відображає со ціально-економічні умови життя людей. Ідеологія виступає як вищир науково-теоретичний рівень духовних цінностей.