Шпори з філософії
Стрибки здійснюються по-різному в різних сферах буття. Є дві найбільш загальні форми стрибків: а) стрибки у формі разових, одноакт¬них змін; б) стрибки у формі поступових якісних перетворень. Прикла¬ди разових, одноактних стрибків: політичний переворот у суспільному житті; скасування віджилих форм господарювання; різного роду катаклізми у природі тощо. Приклади поступових якісних змін: виникнення нових видів тварин і рослин; становлення людини; становлення і розви¬ток мови.
Форми якісних змін залежать від: 1) характеру внутрішніх супереч¬ностей, які притаманні даному процесу і є джерелом його розвитку; 2) умов розвитку того чи іншого процесу. Один і той процес, маючи в основі однакові суперечності, може відбуватися у різних формах — і разово, і поступово.
Таким чином, закон взаємного переходу кількісних змін у якісні кон¬кретизується через ряд категорій (якість, кількість, властивість, міра, стрибок), котрі дають цілісне уявлення про його зміст як загального закону розвитку. Даний закон розкриває внутрішній механізм переходу До нової якості у будь-якій сфері об'єктивної дійсності, відповідаючи на запитання, як, яким чином відбувається розвиток і рух всього сущого.
41.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
Ще Геракліт помітив, що все в світі складається з протилежностей. Їхня боротьба і визначає сенс будь-якої речі, процесу. Діючи одночасно, ці протилежності утворюють напружений стан, котрим і визначається внутрішня гармонія речі. Геракліт пояснює цю тезу відомим прикладом лука. Обидва дугоподібних кінці лука нама¬гаються розігнутися, але тятива стягує їх, і ця їхня взаємна напруженість утворює вищу єдність. Боротьба протилежностей є загальною, вона ста¬новить, за Гераклітом, справжню справедливість і є умовою існування упорядкованого космосу.
Закон єдності та боротьби протилежностей відображає фундамен¬тальну особливість об'єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторо¬ни, що борються і взаємодіють між собою. Для з'ясування сутнісних моментів закону необхідно розглянути ряд категорій, що його конкрети¬зують. Почнемо з поняття тотожності. Тотожність — це рівність пред¬мета самому собі. Розрізняють два види тотожності: 1) тотожність одно¬го предмета; 2) тотожність багатьох предметів (процесів, явищ тощо). У реальній дійсності предмет завжди виступає як єдність тотожності й відмінності, які взаємодіють, даючи поштовх рухові. У будь-якому кон¬кретному предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які, взає¬модіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія цих протилежностей, як пи¬сав Гегель, є суперечністю. Таке розуміння суперечності є її категорійним філософським визначенням.Уявлення про джерело розвитку виходить із визнання самосуперечливості усього сутнього. В категорії "суперечність" як взаємодії проти¬лежностей була знайдена адекватна форма відображення у мисленні внут¬рішнього джерела руху і розвитку у природі, суспільстві і мисленні. У філософській літературі розрізняють поняття "джерело розвитку" і "ру¬шійна сила розвитку". При цьому виходять з того, що існують безпосе¬редні, внутрішні причини розвитку й опосередковані, зовнішні. Перші є джерелом розвитку, другі — рушійними силами.
Суперечності не є стабільними. їхні зміни пов'язані з набуттям у процесі свого розвитку певної специфіки. У зв'язку з цим розрізняють такі форми суперечностей: 1) тотожність-відмінність; 2) відмінність; 3) суттєва відмінність; 4) протилежність тотожність-відмінність як зарод¬кова "ембріональна" суперечність; відмінність як щось; суттєва відмінність як відмінність по суті; протилежність як нетотожність. Такі форми супе¬речностей притаманні усім процесам розвитку.
Соціальний конфлікт — це взаємодія різних соціальних груп, спільнот, інтереси яких взаємно протилежні і не знаходять розв'язання на спіль¬ній основі. Поняття "антагонізм" дає уявлення про одну з форм су¬перечностей, котра характеризується гострою, непримиренною бороть¬бою ворогуючих сил, тенденцій, напрямів. Ним позначають супереч¬ності, котрі не можуть бути розв'язані в рамках того процесу, де вони виникли і розвиваються. Для цього необхідні нові основи, інші рамки. Антагонізм у суспільстві означає нерозв'язуваність соціальних супереч¬ностей у межах старої якості. Соціальні антагонізми в процесі свого роз¬витку проходять відповідні фази: виникнення, розгортання, загострення, розв'язання на іншій якісній основі. У природі відбувається процес взаємознищення. Соціальні антагонізми не є стабільними. За певних умов вони перетворюються на такі, що розв'язуються. Нічого подібного в живій природі з антагонізмами не відбувається. Взагалі соціальні анта¬гонізми — явище унікальне, неповторне, притаманне лише суспільству.
42. Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення.