Педагогічні умови формування любові до української мови учнів середніх класів в позашкільний час
Параска (якщо нема відповіді). Ну-ну ... Скажіть же цій старій, це ж Тарас Григорович.
Палажка. Ось і влучила пальцем в небо. Ну хто відгадає? Хоча цього поета справді називали галицьким Шевченком. Вгадали? (Ю.Федькович.) (До Параски.) А що, маєш? Не знаєш ти літературу.
Параска. А ось постривай .загадаю я загадку тобі. Жила собі панна, та вередлива і лиха, точнісінько як ти в молодості. То вже й не знали, як її, таку скажену, заміж віддавати. Але все-таки знайшовся чоловік, що взяв. "Люблю, — каже, — і буде вона мені добра жона", і став він свою жінку виховувати і колисати ... Ось і скажи мені, жіночко, у якого письменника таке заварилося?Палажка. А ти що думаєш, коли я в селі живу то й Шекспір не читаю? То ж "Приборкання непокірної".
Параска. Грамотна. А де ж там у Шекспіра колисання? Що не знаєш? То подивись.
Учасники художньої самодіяльності розігрують сценку з оповідання
А. Свиднщького "Недоколисана"
(на матеріалі третього розділу цього твору).
Параска називає твір.
Палажка. Це мене нікому було колисати. Та дай мені, Боже стільки років прожити, скільки у мене женихів було. Та ще і яких! Ось нехай люди їх самі упізнають.
Артисти самодіяльності читають монологи комедійних
персонажів із п'єс Квітки-Основ'яненка "Шельменко-денщик"
(Опецьковський і Лопуцьковський),
М. Старицького "За двома зайцями" (Голохвастов),
І. Котляревського "Наталка Полтавка" (Возний).
Палажка. Оце женихи. Один в один, як кавунець до кавунця. І вже другу сотню літ живуть—не помирають... А тобі, Парасю, все ж таки час уже шукати знайомства і на тому світі.
Параска. А як це?
Палажка. А так, як у С. Руданського. (Читає вірш "Баба в церкві".) Параска. Ну, красуне, тримайсь: я зараз за таку наругу з тебе чортів витрясу, та ще й не одного ...
Палажка. А може, помиримося, Парасю? Ми з тобою таки родички.
Параска. З тобою? Може, й помирюсь ... До наступної двобійки Згода?
Палажка. Згода.
Ведуча. Оце двобійка так двобійка! А ви помітили, скільки пролунало дотепних та влучних висловів? Так-так, крилаті слова, фразеологізми — це справжня окраса мови. Тут знаходимо осуд людських вад і похвалу порядності, тут звучать іронія і гумор. І все це не вимушено, тонко, дотепно.