Педагогічні умови формування любові до української мови учнів середніх класів в позашкільний час

Параска (якщо нема відповіді). Ну-ну ... Скажіть же цій старій, це ж Тарас Григорович.

Палажка. Ось і влучила пальцем в небо. Ну хто відгадає? Хоча цього поета справді називали галицьким Шевченком. Вгадали? (Ю.Федькович.) (До Параски.) А що, маєш? Не знаєш ти літературу.

Параска. А ось постривай .загадаю я загадку тобі. Жила собі панна, та вередлива і лиха, точнісінько як ти в молодості. То вже й не знали, як її, таку скажену, заміж віддавати. Але все-таки знайшовся чоловік, що взяв. "Люблю, — каже, — і буде вона мені добра жона", і став він свою жінку виховувати і колисати ... Ось і скажи мені, жіночко, у якого письменника таке заварилося?Палажка. А ти що думаєш, коли я в селі живу то й Шекспір не читаю? То ж "Приборкання непокірної".

Параска. Грамотна. А де ж там у Шекспіра колисання? Що не знаєш? То подивись.

Учасники художньої самодіяльності розігрують сценку з оповідання

А. Свиднщького "Недоколисана"

(на матеріалі третього розділу цього твору).

Параска називає твір.

Палажка. Це мене нікому було колисати. Та дай мені, Боже стільки років прожити, скільки у мене женихів було. Та ще і яких! Ось нехай люди їх самі упізнають.

Артисти самодіяльності читають монологи комедійних

персонажів із п'єс Квітки-Основ'яненка "Шельменко-денщик"

(Опецьковський і Лопуцьковський),

М. Старицького "За двома зайцями" (Голохвастов),

І. Котляревського "Наталка Полтавка" (Возний).

Палажка. Оце женихи. Один в один, як кавунець до кавунця. І вже другу сотню літ живуть—не помирають... А тобі, Парасю, все ж таки час уже шукати знайомства і на тому світі.

Параска. А як це?

Палажка. А так, як у С. Руданського. (Читає вірш "Баба в церкві".) Параска. Ну, красуне, тримайсь: я зараз за таку наругу з тебе чортів витрясу, та ще й не одного ...

Палажка. А може, помиримося, Парасю? Ми з тобою таки родички.

Параска. З тобою? Може, й помирюсь ... До наступної двобійки Згода?

Палажка. Згода.

Ведуча. Оце двобійка так двобійка! А ви помітили, скільки пролунало дотепних та влучних висловів? Так-так, крилаті слова, фразеологізми — це справжня окраса мови. Тут знаходимо осуд людських вад і похвалу порядності, тут звучать іронія і гумор. І все це не вимушено, тонко, дотепно.