Педагогічні умови формування любові до української мови учнів середніх класів в позашкільний час

(Відповідь: 3 1873 року.)

Параска. Тож бачите, ми ще зовсім не старі.

Палажка. Гарні, гарні молодички, ще нівроку. То, може, заспіваємо про молодичку всі разом? Ви цю пісню добре знаєте — „Ґандзя”

Співають разом зі слухачами, кожна приміряє образ Ґандзі до себе.

Параска: Так що то значить справжнє кохання. Хіба ж ця стара відьма знає?

Палажка. Овва! Від такої чую. Чи не від того великого кохання до свого чоловіка ти розтрощила дякові черепа залізною кочергою?

Параска. А що? І від кохання. Було б дякові не хапати мого Омелька за чуприну, а мені не вистежувати ...

Палажка. Мо, й так, погані жарти з коханням. Правду сказав поет:

Кохайтеся, пани-браття,

Коли серцю воля,

Тільки з серцем не жартуйте

З дівочим ніколи.

Бо то легко розкохати,

А тяжко впинити:

Кого вірно полюбило,

З тим і хоче жити.

А не зможе — чого жити?

Краще у могилу —

Аби тільки не самому,

Аби тільки з милим,

Аби тільки без розлуки!

Отак, пани-браття!

Коли годі кохатися,

Навіщо займати?

А що? Знаєш хто се склав? (До всіх.) Може, й товариство наше знає?