Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування

ГРИПОЗНІ ВАКЦИНИ І ПРОФІЛАКТИЧНІ ЩЕПЛЕННЯ НИМИ.

Великі надії запобігання грипу покладаються на профі¬лактичні щеплення. Відомо, що після перенесення багатьох інфекційних хвороб формується несприйнятливість організ¬му до повторного зараження ними — імунітет. Проти одних хвороб імунітет триває довго, іноді все життя, проти ін¬ших — лише короткий час. Після перенесеного грипу також виробляється на деякий час імунітет, але він не захищає від зараження новим варіантом вірусу грипу.

Ще здавна вчені намагалися розробити методи, за до¬помогою яких можна створити імунітет штучно. З цією ме¬тою в організм людини вводили живі ослаблені або убиті віруси. У відповідь на це в крові з'являються особливі біл¬кові речовини — антитіла, тобто захисні тільця, які зне¬шкоджують вірус.

Щеплення провадять за допомогою вакцин. Обов'язко¬вою умовою дійовості щеплення і його захисного ефекту є масовість імунізації. Вакцинація проти грипу передбачає одночасне проведення щеплення основних соціально-вікових верств населення з обов'язковою імунізацією близько 70 % осіб. До таких груп належать діти (школярі), дорослі лю¬ди, особи похилого віку та хворі на хронічні захворювання. Окремо виділяють групи підвищеного ризику, до них на¬лежать передусім медичні працівники, працівники торгів¬лі, транспорту, громадського харчування, комунального господарства, учні ПТУ та технікумів, оскільки саме вони обумовлюють близько 40 % усіх випадків грипу А і 50 % випадків грипу В.

Вакцинація меншої за 70 % частини населення (припус¬тімо, 10 або 50 %) створює незначний прошарок імунних, який швидко розчиняється в величезній масі людей, що не пройшли щеплення, і це практично не може перешкодити поширенню збудника. Якщо на шляху вірусу весь час бу¬дуть зустрічатись лише імунні (внаслідок щеплення) особи, епідемічний ланцюжок розірветься, і поширення інфекції припиниться.

Існує декілька видів грипозних вакцин, а саме: живі гри¬позні вакцини, корпускулярні, убиті або інактивовані вак¬цини; субодиничні, генноінженерні, синтетичні вакцини. Розглянемо кожен вид вакцин окремо. Перші вітчизняні вакцини проти грипу були виготовлені О. О. Смородинцевим та його співробітниками через 3— 4 роки після відкриття вірусу грипу (1936—1937 рр.). їх виготовили з ослаблених вірусів, яких назвали атенуйова-ними. Ефективність таких вакцин недостатня, тому техно¬логію їх приготування весь час удосконалюють.

Ослаблення вірусів провадиться в лабораторії поступо¬во, шляхом розмноження їх при зниженій температурі по¬вітря. Атенуація обумовлює утворення генетичне стабіль¬ного вірусу, без здатності перевтілюватися в епідемічний, агресивний варіант. Віруси, що входять до складу живих грипозних вакцин, викликають утворення цілого комплек¬су імунних реакцій, які забезпечують опірність людського організму збудникові грипу. Це і нагромадження антитіл у крові та виділеннях з носа, і розвиток клітинного імуніте¬ту і т. ін.

Живі вакцини використовуються для імунізації дітей і дорослих. Дітям вакцину дають ковтнути, тобто вводять її в організм через рот, дорослим — закапують в ніс.

За даними радянських вчених, щеплення живими гри¬позними вакцинами в 1,5—3 рази зменшує кількість випад¬ків захворювання на грип в період епідемії. Крім того, за-хворювання у вакцинованих протікає значно легше: скоро¬чується період клінічних проявів хвороби, рідше розвива' ються ускладнення її.

Зрідка щеплення живою грипозною вакциною може су¬проводитися легким хворобливим станом (невеликий голов¬ний біль, нежить), який швидко минає, після цього організм здатний протидіяти збудникові грипу.

Однак найбільший при такому щепленні ефект спосте¬рігається після першої імунізації, повторне введення того ж препарату, але в інший епідемічний сезон, вже перестає захищати організм від захворювання.

Таким чином, живі грипозні вакцини не виправдали на-

дій вчених, і почалися пошуки нових технологій виготовлен¬ня їх.Було розроблено принципово нові методи конструюван¬ня вакцин із інактивованих, убитих вірусів грипу. Дослід¬ники вважали, що оскільки при цьому інактивовані вакци¬ни готують із концентрованих вірусних матеріалів, то во¬ни повинні викликати посилену імунну відповідь. Проте на практиці виявилось, що Інактивовані вакцини дають іноді небажані реакції: підвищення температури тіла, погане са¬мопочуття.