Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування

Щоб зменшити негативні наслідки щеплення, інактиво¬вані вакцини старанно очищають від білкових домішок шляхом хроматографії (і тоді одержують так звану хрома¬тографічну вакцину АГХ) або спеціальним центрифугуван¬ням (одержують центрифужну вакцину). Все це значно ус¬кладнює виготовлення вакцини І підвищує її вартість.

Інактивовані вакцини вводять один раз або двічі в шкі¬ру плеча спеціальним гнструментом (інжектором), рідина з нього під тиском впорскується без голки, що полегшує і значно прискорює процес щеплення.

Послідовне удосконалення вакцини привело до створен¬ня субодиничних вакцин їх готують із очищених поверхне¬вих білків вірусу — гемаглютиніну і нейрамінідази. Вони не викликають ускладнень, але їх імунна дія слабша, ніж в ін¬ших вакцин.

Дуже перспективні синтетичні вакцини на полімерній основі, поєднаній з частинками гемаглютиніну. Вважають, що такі препарати матимуть посилену дію.

В лабораторіях вчені проводять досліди по створенню генноінженерних вакцин, побудованих на використанні дріжджових клітин.

Сьогодні важко сказати, яка із сучасних розробок змо¬же забезпечити дійовий захист населення від грипу Без¬сумнівно одне: з масовою інфекцією потрібно боротись «ма¬совою зброєю», і нею повинна стати вакцинопрофілактика грипу, яка в своєму арсеналі матиме засоби проти всіх збудників грипу А і В.

Останнім часом ведуться пошуки синтетичних сполук, які б пригнічували розвиток вірусу в чутливих клітинах ор¬ганізму і не справляли шкідливого впливу на людину. Сьо¬годні відомі і широко використовуються два близькі за хі¬мічною будовою препарати — амантадин, синтезований за кордоном, і ремантадин вітчизняного походження. Ці пре-парати зарекомендували себе позитивно під час епідемій грипу. Обидві сполуки пригнічують розмноження вірусів грипу А і не діють на віруси грипу В. Тому приймання ремантадину (мідантану) особливо показане з метою захи¬сту груп людей широких контактів (робітників транспорту, працівників громадського харчування, торгівлі, медичних працівників і т. п.). Курс профілактичного прийому препа¬рату — 20—30 днів.

Нові досягнення в галузі вірусології, імунології та мо¬лекулярної біології дали практичній медицині такий ефек¬тивний засіб боротьби з вірусною інфекцією, як інтерфе¬рон.

ГРИПОПОДІБНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Серед хвороб дихальних шляхів значне місце займають так звані гострі респіраторні вірусні захворювання, які ви¬кликаються головним чином вірусами і за перебігом дуже подібні до грипу. Збудниками цих хвороб можуть бути віру¬си парагрипу, аденовіруси, респіраторно-синцитіальні, рео-рино- та ентеровіруси. У розвитку грипоподібних хвороб беруть участь також особливі види мікроорганізмів — хла-мідії та мікоплазми.

Парагрипозні хвороби. Вірус, що викликає парагрипозні хвороби, відомий з 1956 р. Розрізняють чотири типи цьо¬го вірусу. Вони спричиняють захворювання не тільки лю¬дей, а й тварин: на парагрипозні недуги хворіють телята, мавпи, миші, хом'яки. Хвороба передається від однієї лю¬дини до іншої повітряно-краплинним шляхом. Джерело ін¬фекції—хворий. В його організмі вірус знаходиться 4—6 днів, тож саме цей період хворий — заразний. Перші озна¬ки хвороби з'являються через 2—6 днів.

За клінічною картиною парагрип дуже схожий на грип. У більшості випадків хвороба розвивається гостро, особли¬во в маленьких дітей. Підвищується температура тіла, з'яв-ляються ознаки загального отруєння організму та запаль¬ні зміни у верхніх дихальних шляхах. Хворий скаржиться на головний біль, ломоту в м'язах, руках та ногах, нежить, кашель, загальне нездужання, дряпання та біль у горлі. По¬гіршання загального самопочуття при парагрипІ зустріча¬ється рідше і воно менше виражене, ніж при грипі, особли¬во в дорослих. Температура тіла також рідко досягає висо¬ких цифр, частіше вона буває невисокою (37,5—37,8 °С). У маленьких дітей перебіг хвороби значно тяжчий: може бути висока температура, їх більше турбує запалення сли¬зових оболонок верхніх дихальних шляхів, що утруднює процес ссання. Спочатку в дитини з'являється хрипкий го¬лос або вона його зовсім втрачає. Потім утруднюється ди¬хання і, якщо своєчасно не втрутиться лікар, дитина може задихнутись, бо розвивається круп. До цього часто приєд-нується запалення легенів, особливо у маленьких дітей та старих людей. Аденовірусні хвороби. ЦІ хвороби викликаються групою аденовірусів, до складу якої входять понад ЗО аденовіру¬сів. Крім аденовірусів людини бувають аденовіруси мавп, великої рогатої худоби, собак тощо. Аденовірус людини був відкритий в 1953 р.Аденовірусні захворювання, як і парагрипозні, пошире¬ні серед населення всього світу. Вони зумовлюють поодино¬кі випадки хвороби, невеликі спалахи, рідко — епідемії, їм також властивий повітряно-краплинний спосіб передачі, як, до речі, й усім збудникам респіраторних інфекцій. Ра¬зом з тим, ці віруси можуть передаватися через посуд, рушник, постіль, брудні руки. Відомі випадки зараження аденовірусною хворобою під час купання в басейні.