Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування
Треба сказати, що серед усіх вивчених збудників грипу вірус А—найбільш активний, вірус С—найменш активний {викликає хворобу переважно у дітей молодшого віку). Природа мінливості вірусу грипу стала, по суті, однією з найактуальніших у проблемі боротьби з цією хворобою, і її вирішення дасть ключі до розгадки основної таємниці збуд¬ника грипу — механізму, який призводить до часткової чи повної зміни поверхневих антигенів його о'болонки.
Невідомо також, де зберігаються віруси грипу в період між епідеміями (навесні, влітку, восени), коли немає хво¬рих на грип. Це питання давно хвилює епідеміологів, бо відповідь на нього дасть змогу з'ясувати й інші, не менш важливі питання: як утворюються пандемічні віруси грипу, чому формуються нові варіанти збудника.
Сьогодні існують дві точки зору вчених щодо місця збе¬рігання вірусу грипу. Одні вважають, що тільки людина мо¬же бути постійним джерелом (резервуаром) його. При без-посередній взаємодії вірусу і людини, в крові якої містять¬ся протигрипові антитіла, відбувається відбір, селекція тих вірусів, які, пристосувавшись, змінили якість своїх антиге¬нів і знову стали агресивними І все це відбувається тіль¬ки в організмі людини. Прихильники цього погляду вважа¬ють, що віруси грипу людини являють собою самостійну родину вірусів, споріднених за своїми властивостями з ві¬русами грипу птахів та тварин.
Виявилось, що віруси грипу мають багато «родичів» і найближчий з них — вірус грипу свиней. Цікаво, що в пе¬ріод, коли ще невідомий був вірус грипу, паличці інфлю-енци Афанасьєва — Пфейфера приписували здатність ви¬кликати грип у свиней. Докладне вивчення епідемій грипу серед цих тварин показало спорідненість вірусу грипу сви¬ней і вірусу А (Н0N1) людини, хоча це й окремі, самостійні штами вірусу грипу. Вони відрізняються своїм гемаглюти¬ніном, тому збудник грипу свиней увійшов в науку як окре-мий серотип А(НSWN1), де позначення SW походить від латинського слова «swine» — свиня.Деякі ветеринари вважають, що свині можуть заражати¬ся від людей. Неодноразово реєструвалися спалахи грипу на свинофермах після того, як захворював обслуговуючий персонал. Зворотнього явища (щоб від свиней заражалися люди) досі не помічено. Незважаючи на це, саме за вірусом свиней визнавали роль збудника під час пандемії іспанки У крові людей, які перехворіли на грип у 1918—1920 рр., бу¬ли виявлені антитіла до гемаглютиніну типу Н8\У, тобто до вірусу свиней. І ще один раз з цим вірусом довелось зустрі¬тися людству. В 1976 р., коли на планеті поширився вірус А(НЗN2), предком якого був вірус А(Гонконг) 68, у таборі для військових в Нью-Джерсі (штат Техас, США) спалах¬нула епідемія грипу, і від хворих виділили вірус грипу із гемаглютиніном, спорідненим з гемаглютиніном вірусу А(НSWN1). Обстеження сироваток крові виявило близько 500 інфікованих цим вірусом осіб. Виникло занепокоєння щодо можливості повторення іспанки, і уряд США прийняв рішення про створення профілактичної вакцини. Та сталося неймовірне: далі містечка Нью-Джерсі епідемія не поши¬рилася, і вся виготовлена вакцина виявилась безкорисною. На думку радянських вчених, це був вірус свиней, що не закріпився в організмі людини, в зв'язку з чим поширення його було обмеженим.
ПОХОДЖЕННЯ ЗБУДНИКІВ ЕПІДЕМІЙ
Епідемічні штами вірусів грипу А постійно змінюють один одного. Новий збудник може викликати масові захво¬рювання людей різного віку і в різних країнах, призводячи до розвитку пандемії, або ж він вражає порівняно невели¬кий прошарок населення: епідемія спалахне і швидко згас¬не. Така поведінка вірусу грипу пояснюється будовою його поверхневої оболонки. Сучасні методи молекулярної біоло¬гії дали змогу дослідити всі гени вірусів грипу А людини, тварин і птахів. Встановлено, що антигенний дрейф відбу¬вається внаслідок накопичення так званих точкових мута¬цій, тобто найдрібніших змін у молекулах амінокислот ге¬на. У період епідемії популяцію циркулюючих вірусів складають варіанти, що відрізняються один від одного саме внаслідок виникнення мутацій. Незначна зміна малої час¬тинки антигена може спонукати нечутливість вірусу до нейтралізуючої дії антитіл і розвитку хвороби. Отже, точ¬кові мутації в генах можна розглядати як один з основних еволюційних шляхів дрейфу.
Висловлюється припущення, що повна зміна одного або обох генів поверхневих антигенів, яка призводить до виник¬нення пандемії грипу, може бути наслідком рекомбінації (пересортування) генів різних вірусів людини, а можливо, тварин чи птахів. Деякі вчені вважають, що шляхом реком¬бінації вірус Н2N2 утворюється від вірусу Н1N1, тоді як НЗN2 є нащадком вірусу Н2N2.
Висока мінливість вірусів грипу дає підставу стверджу¬вати, що переміщення генів між окремими варіантами віру¬су А постійно відбувається в природі. Незважаючи на те що більшість підтипів вірусу грипу А знайдено у птахів, все ж їх участь у виникненні нових підтипів вірусу грипу людини не доведено.
Поки що багато питань не знаходять відповіді. Напри¬клад, чому новий збудник здебільшого з'являється в Китаї, а не в будь-якому іншому місці земної кулі, чому при його появі раніше зникали старі штами, а починаючи з 1976 р. вони не зникають? Де вони зберігаються в міжепідемічний період?