Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування

Період від зараження до перших проявів хвороби три¬ває 7—20 днів. Захворювання починається гостро: озноб, головний та м'язовий біль, загальне нездужання, сухий ка-шель, біль у горлі, можливі тошнота і блювання. Темпера¬тура тіла підвищується до високих цифр, шкіра обличчя червоніє, з'являються пухирчасті висипи на губах, запален-ня слизової оболонки глотки, іноді буває ангіна, виникають запального характеру зміни в легенях (пневмонія), можли¬ві зміни і в інших органах та системах. Залежно від того, в яких органах та системах превалюють хворобливі зміни, перебіг хвороби може бути грипоподібним, у формі пневмонії або ж хвороба нагадує тиф чи менінгіт. Отже, в кожному конкретному випадку треба звернутися до лікаря, бо роз¬пізнати хворобу іноді не так легко навіть досвідченому лі-лікареві. Для орнітозу характерний тривалий перебіг хворо-би, часто з періодичним загостренням та рецидивами. До¬сить часто залишаються запальні зміни в легенях (хроніч¬на пневмонія) або порушення діяльності нервової системи (невроз, вегетодистонія та ін.). Іноді хвороба затягу¬ється і набирає хронічного перебігу, одужання настає не¬повне. Такий перебіг, як правило, обумовлений несвоєчас¬ним розпізнанням хвороби, неправильним лікуванням або передчасним його припиненням, порушенням режиму то¬що. Щоб досягти бажаних наслідків у лікуванні хворих на орнітоз та в запобіганні поширенню хвороби, необхідно своєчасно звернутись до лікаря.

Виявлення захворювання на орнітоз серед людей вима¬гає проведення комплексу заходів щодо ліквідації джере¬ла інфекції, тобто виявлення хворих птахів з подальшим оглядом їх ветеринаром. Хворі птахи підлягають знищен¬ню, пух і пір'я — спаленню. При підозрі на орнітоз у до¬машньої птиці яйця і м'ясо її можна споживати лише після відповідної термічної обробки. Хворих на орнітоз людей обов'язково кладуть у лікарню, за тими, що були в контак¬ті з хворими, встановлюють нагляд протягом 2 тиж. Як бачимо, існує велика кількість грипоподібних респіраторних захворювань, які за своїми клінічними проявами дуже нагадують грип, але викликаються іншими збудника¬ми. Деякі з них мають інше джерело інфекції, тож потре¬бують інших заходів профілактики і лікування. Усе це свід¬чить про те, що тільки лікар може визначити характер за¬хворювання, призначити раціональний режим та доцільне лікування. Самолікування може завдати здоров'ю непо¬правної шкоди.

Легіонельоз. Це заразна хвороба бактерійного поход¬ження, яка в тяжких випадках проявляється пневмонією, а при легкому перебігові—у формі гострого респіраторно¬го інфекційного захворювання. Про цю хворобу нам стало відомо з 1976 р., коли під час конгресу легіонерів у США за кілька днів захворів 221 чоловік, а 34 з них померли. По-шуки причини хвороби привели до виділення бактерії, яку назвали легіонелою, а хвороба відповідно дістала назву -— легіонельозу. Детальне вивчення легіонели показало, що ця бактерія постійно перебуває у відкритих водоймах. Дже¬релом зараження легіонельозом є вода систем кондиціону-вання повітря, головок душових установок, випарювальних конденсорів та водяних охолоджуючих пристроїв. Інфекція передається повітряним шляхом. Вивчення цієї хвороби щойно розпочалось, тому справжніх масштабів її поширен-ня ще невідомо. До легіонельозу сприйнятливі всі люди. Виявилось, що збудник цієї хвороби зберігається і розмно¬жується у відкритих теплих водоймах з синьо-зеленими во-доростями, і встановлено залежність росту його від фото¬синтетичної активності рослин. Очевидно, в таких водоймах цей мікроб перебував і раніше, та лише тепер набув по-ширення, коли для цього створились сприятливі умови в житлових приміщеннях.Період розмноження та нагромадження збудника в ор¬ганізмі при легіонельозі триває від 2 до 11 днів. Перші про¬яви хвороби відповідають картині інтоксикації (отруєння). Хворий відчуває загальне нездужання, біль у м'язах тіла та голові. При цьому можливі блювання, біль у животі, час¬ті водянисті випорожнення, значне підвищення температу¬ри. У тяжких випадках з'являються зміни в стані нерво¬вої системи (запаморочення, порушення пам'яті, мови, сві¬домості, судороги, парези та паралічі). На 3—4-й день хвороби виникає спочатку сухий, а потім вологий кашель. Мокротиння стає гнійним, до нього домішується кров. Хво-рий скаржиться на задишку та біль у грудній клітці. При ог¬ляді лікар діагностує пневмонію, яка підтверджується і рентгенологічним обстеженням, лабораторні дослідження виявляють зміну складу крові. Якщо своєчасно не буде проведене відповідне лікування, при дуже тяжкому перебі¬гові хвороба може закінчитись трагічно.

Якщо легіонельоз протікає у формі гострого респіратор¬ного захворювання, то хвороба розвивається повільно. Тем¬пература підвищується, але не до таких високих показни¬ків, ознаки загального отруєння виражені нерізко, голов¬ний біль не такий інтенсивний, менші зміни відбуваються і в стані центральної нервової системи, хоч в тяжких випад¬ках усі ці прояви посилюються. Кашель, нежить, біль у горлі та під грудьми, сухість і відчуття дряпання в горлі, го¬ловний біль, загальна слабкість, світлобоязнь дуже нагаду¬ють картину грипу, а при наявності пневмонії може склас¬тися уявлення, що в хворого грип ускладнився пневмонією. Встановити точний діагноз і призначити хворому раціо¬нальне лікування може лише лікар.

Профілактика гострих респіраторних вірусних захворю¬вань включає всі ті ж заходи, що й профілактика грипу. Вони передусім складаються з загальногігієнічних, проти¬епідемічних та оздоровчих заходів, яких особливо ретельно слід дотримувати дітям, схильним часто та тривало хворіти. Для таких дітей важливим фактором, що забезпечує високу опірність і стійкість організму будь-якій інфекції, є при¬значення лікарем повторних курсів (з метою запобігання поверненню хвороби) протирецидивного лікування, оздо¬ровлення у літні місяці, активне загартування та фізичне виховання, інші лікувально-оздоровчі заходи.