Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування
Заразний нежить поширений на всіх континентах земної кулі. В теплих країнах він спостерігається нечасто, в помір¬ному кліматі реєструється постійно, найбільше — в холод-ну пору року, коли спалахують невеликі вогнища інфекції.
Нежить передається від хворої людини здоровій з крап¬линами слизу. Хвороба починається раптово: легким озно¬бом, чханням та відчуттям дряпання в горлі. Швидко з'я¬вляються рідкі, спочатку слизисті, а потім гнійні виділен¬ня з носа. Шкіра навколо нього червоніє, подразнюється від користування носовою хусточкою. Частина хворих скар¬житься на сухий кашель, висипи на губах.
Дорослі хворі переносять хворобу на ногах, їхнє само¬почуття не порушується, видужання настає на 5—7-й день. Перебіг захворювання майже завжди доброякісний, усклад¬нення (гайморит, отит чи ін.) бувають рідко.
Ентеровірусні хвороби — це група захворювань, які су¬проводяться підвищенням температури тіла, порушенням функцій нервової системи і травного каналу. Хвороба дістає назву залежно від того, яка система переважно уражаєть¬ся: герпетична ангіна, менінгіт, епідемічна міалгія, міокар¬дит та ін. Всі вони викликаються вірусами із групи ентеро-вірусів, яких тепер відомо понад 70 типів. Головним чином ці захворювання виникають улітку, рідше — восени. У на¬вколишнє середовище вірус потрапляє з кишковими випо¬рожненнями хворого і виділеннями слизової оболонки верх¬ніх дихальних шляхів. Це й обумовлює два відповідні шляхи передачі, хоч основне значення має повітряно-краплинний.
Захворювання розвивається раптово. На фоні підвище¬ної температури тіла та головного болю хворий відчуває біль у м'язах грудної клітини, що 'має приступоподібний характер, посилюється під час дихання, кашлю і навіть не¬значних рухів. Інша локалізація м'язового болю буває рід¬ко. У період між приступами біль повністю зникає. При ангіні хворі скаржаться на біль у горлі.
При різних проявах захворювання тривалість його може бути від 3—5 днів до 2—4 тиж (при менінгіті) і довше (при міокардиті, тобто ураженні серцевого м'яза). Коли на передній план виступають запальні явища з боку верхніх дихальних шляхів, йдеться про гостру респіраторну хворо¬бу ентеровірусної природи.
Мікоплазмоз — це ураження дихальних шляхів міко-плазмами — найдрібнішими мікроорганізмами, які, на від¬міну від бактерій, не мають щільної клітинної оболонки, а на відміну від вірусів, розмножуються в безклітинному се¬редовищі. Є кілька видів мікоплазм, що викликають захво¬рювання у людини. Мікоплазми можуть спричинювати й інші захворювання, як, наприклад, ураження системи сечо¬виділення.
Ураження органів дихання мікоплазмами може прояв¬лятись у формі запалення верхніх дихальних шляхів або пневмонії. В першому випадку після ознобу підвищується температура тіла, з'являється нежить, невеликий кашель — сухий або з виділенням деякої кількості харкотиння. У ви¬падках розвитку пневмонії температура тіла може значно підвищуватись, кашель стає докучливим, може виникати відчуття легкого болю в грудній клітці, без певної локаліза¬ції. Взагалі мікоплазменна інфекція розвивається поступо¬во, хоч бувають випадки і раптового її початку. Хвороба виявляється у формі поодиноких випадків та епідемічних спалахів, особливо серед новобранців, у школ, інтернатах, гуртожитках. Захворюють першими щойно прибулі в новий для них колектив. Сезонного характеру ці захворю¬вання не мають. Період від проникнення мікоплазми в ор¬ганізм до перших проявів хвороби триває 12—14 днів.
Перебіг хвороби доброякісний, але іноді буває і тяж¬кий. Це спостерігається тоді, коли мікоплазмена інфекція ускладнює грип або ураження органів дихання іншої при¬роди. В таких випадках можливий затяжний перебіг пнев¬монії чи приєднується тяжке порушення нервової систе¬ми (менінгіт, менінгоенцефаліт та ін.). В неускладнених випадках хвороба в середньому триває 10—14 днів, у тяж¬кій формі — до 6 тиж і довше.
Слід зауважити, що мікоплазми чутливі до відповідних антибіотиків. Отже, своєчасне звернення до лікаря і розпі¬знання хвороби, як правило, забезпечують швидке одужан¬ня і запобігають можливим ускладненням її.Орнітоз — гостре інфекційне захворювання, збудником якого є мікроорганізм із групи хламідІй. Воно передається людині переважно від птахів: курей, качок, індиків, голу¬бів, папуг тощо. Зараження відбувається головним чином повітряним шляхом. Збудник від хворого птаха виділяється з фекаліями, які забруднюють пір'я, пух. При висиханні разом з пилом збудник потрапляє в повітря, а звідти — у дихальні шляхи людей. У птахів орнітоз проявляється млявістю, постійним тремтінням, відмовою від їжі, задиш¬кою, чханням, слизисто-гнійними виділеннями з носа, іноді проносом. Птахи перестають літати, нахохлюються, у них можуть з'явитися судороги, і вони гинуть. Зараження може відбуватись також при безпосередньому контакті з хворим птахом або через забруднені руки. Оскільки основним ре¬зервуаром інфекції є птахи, на цю недугу хворіють пере¬важно ті, хто працює на птахофермах або тримає домаш¬ню чи декоративну птицю.