Методи прийняття управлінських рішень

Порівняльні методи оцінки базуються, в основному, на екс¬пертних методах. А ефективність роботи ЛПР і персоналу керу¬вання в СУР може бути розрахована по різних методиках, апро¬бованих на практиці.

Аналіз наукових концепцій з оцінкою ефективності прий¬няття рішень дозволяє виділити наступні підходи:

1.Персонал керування і ЛПР є сукупним суспільним пра¬цівником, безпосередньо взаємодіючим на виробництво, тому кінцеві результати його діяльності повинні служити критеріальним показником ефективності. Як такі показники приймаються числові значення кінцевих результатів діяльності: прибуток, вит¬рати, обсяг товарної продукції, обсяг реалізованої продукції, строк окупності.2.Критеріальні показники повинні відбивати результа¬тивність, якість і складність «живої» праці. Такими показниками оцінки персоналу є: продуктивність праці, питома вага за¬робітної плати, втрати робочого часу, якість праці робітників, фондозабеспеченість праці, трудомісткість і т.п.

3.Ефективність праці персоналу в значній мірі визначаєть¬ся його організацією, мотивацією, соціально-психологічним клі¬матом у колективі. Критеріальними показниками ефективності праці служать плинність персоналу, рівень його кваліфікації, дис¬ципліна і т.п.

Дослідження й аналіз теорії і практики прийняття уп¬равлінських рішень показує, що в рамках того чи іншого ме¬ханізму менеджменту можна застосовувати відповідні методи і засоби, однак ЛПР, як правило, змушений дотримуватись писа¬них і неписаних законів організації і керування, що відповідають визначеним цілям. Це означає, що менеджери, володіючи суча¬сними методами керування й ухвалення рішення, далеко не завжди можуть застосовувати їх на практиці.

3.2. Характеристика оцінок ефективності вибору рішень

Для вибору управлінських рішень необхідно скористати¬ся надійними інструментами їхньої оцінки [26].

Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються од¬накові ресурси, то краще той з них, де вищий результат. Те ж са¬ме може означати одержання рівного результату при менших ви¬тратах ресурсів.

Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефек¬ти при використанні різних ресурсів. У таких випадках часто ви¬користовують критерій ефективності, що часто виглядає як дея¬кий відносний, питомий ефект, тобто результат, що приходиться на одиницю використовуваних ресурсів. Індикаторами такої оцінки служать багато показників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність, собівар¬тість, рентабельність та ін.

Наприклад, яка робота краще: коли продуктивність праці росте, а фондовіддача падає, чи навпаки? У яких пропорціях при¬пустима зміна цих показників? Чи можна вважати процес ефек¬тивним, коли загальний результат зменшується, а питома витра¬та ресурсів поліпшується?

І таких питань може бути безліч: коли переходити на ви¬пуск нової продукції, розширювати чи модернізувати вироб¬ництво, будувати нові підприємства, освоювати нові ринки.

Особливу складність викликають завдання вибору найвигіднішого варіанта з безлічі альтернатив. Процес вирішення цих завдань спирається на використання різних критеріїв і показ¬ників ефективності, що зручно розбити на двох групах;

•приватні показники ефективності (продук¬тивність праці, фондовіддача й ін.);

•узагальнені (сумарні витрати, строки окупності капітальних вкладень і т.д.).

Що ж розуміється під ефективністю господарських за¬ходів, що вона характеризує?

У загальному випадку ефективність характеризує те, наскільки добре розглянутий захід щодо порівняння з іншими.

Тому оцінювати ефективність треба шляхом всебічного зістав¬лення отриманих результатів.