Методи прийняття управлінських рішень

Організаційні рішення можна кваліфікувати як запрогра¬мовані і незапрограмовані.

Запрограмоване рішення є результат дій, реалізації визначе¬ної послідовності кроків, подібних до тих, що починаються при вирішуванні математичного рівняння. Інакше кажучи, запрогра¬мовані рішення (процес вибору і результат вибору) найчастіше можна стандартизувати і формалізувати для того, щоб механічно застосувати в повторюваних ситуаціях.

Визначивши, яким повинно бути рішення, керівництво знижує ймовірність помилок і значного мірою заощаджує час, оскільки підлеглим не приходиться розробляти нову правильну процедуру всякий раз, коли виникає відповідна ситуація. Тому ЛПР часто програмує рішення під ситуації, що мають тенденцію регулярно повторюватися.

Незапрограмовані рішення приходиться звичайно приймати в нових, часто несподіваних умовах і обставинах, там, де події неструктуровані і, як правило, сполучені з невідомими факторами.

Потреба в незапрограмованих рішеннях виникає в умовах невизначеності, ризику, при нестабільності зовнішнього і внутрішнього середовища організації, при аварійних ситуаціях і стихійних лихах (див. [18] т. 2, ч. 4, гл. 2).У реальній роботі будь-якої компанії практично не зустрічаються в «чистому вигляді» запрограмовані і незапрогра¬мовані рішення. Найчастіше вони знаходяться в проміжку між крайніми варіантами. І навіть у ситуації самого неординарного порядку загальна методологія вибору й ухвалення запрограмова¬ного рішення майже завжди буває корисною.

У різних конкретних випадках підходи, а, виходить, і рішення, можуть бути різні. Навіть при однакових ситуаціях різні ЛПР приймуть неоднозначні рішення, що визначається, у першу чергу, психологічними особливостями людини і стилем керів¬ництва, якого дотримується той чи інший менеджер. Особливо це відчутно при колективному ухваленні рішення, коли виникають різні думки по обговорюваному питанню. Якщо різниця в дум¬ках і позиціях учасників групового ЛПР значно велика, то опти¬мальним виходом у такій ситуації є компроміс із взаємними по¬ступками і рішенням, що влаштовує всіх учасників.

Ефективно працюючий керівник завжди розуміє, що будь-яка прийнята альтернатива при ухваленні рішення завжди має певні недоліки, але він змушений його приймати, оскільки це рішення, на його думку, є найбільш бажаним з погляду кінцево¬го ефекту. Як правило, неприйняття рішення в менеджменті вва¬жається найгіршим виходом з положення. Краще прийняти пога¬не рішення, ніж ніякого, хоча, трапляються обставини, при яких відмовлення від вибору буває гарним рішенням. Це може бути при наявності резерву часу для ухвалення остаточного рішення і є можливість одержати додаткову інформацію, що підвищує виз¬наченість сформованих обставин.

Будь-яке рішення, (яким би гарним воно не було) спричи¬няє певні наслідки для ближнього і далекого оточення, для найб¬лижчого і віддаленого майбутнього і, далеко не завжди, ці наслідки можуть бути позитивними. Тому даний аспект накладає певний відбиток на якість прийнятих рішень і його психологічні аспекти, тому що рішення приймають люди і вони (рішення) спрямовані на людей.

3.5. Висновки до розділу

1.Поняття «рішення» у теорії і практиці трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється як процес і як акт ви¬бору, і як результат вибору. Мабуть, доцільно слово «рі¬шення» розуміти однозначно, як факт, що здійснився, тоб¬то результат дій ЛПР, що є законом для підприємства чи того підрозділу, для якого воно прийнято. В всіх інших ви¬падках ми можемо говорити про вибір рішення, ухвалення рішення, проектування і планування, що також є одним з видів рішень.

2.Рішення, як таке, має сенс тоді, коли існують альтернативи вибору і визначенню мети цього вибору, тому що безцільний вибір чи відсутність альтернатив не може привести до рішення, як його розуміють у теорії менеджменту.

3.Рішення не мають чіткої і строгої класифікації. Різні автори класифікують їх по різник ознаках і в залежності від галузі і часу їхнього застосування. Очевидно, що невірно розгля¬дати критерії рішення чи класи рішень як альтернативи чи як суперників. Неправильно також думати, начебто всяке рішення можна втиснути в одну оцінку класифікації. Сама наявність класифікації вже допомагає досліднику чи менед¬жеру розуміти різноманіття нюансів, ціни, чи важливості вимірності цієї економічної категорії.