Методи прийняття управлінських рішень

Приклад. Потрібно знайти кращий з п'яти варіантів, ха¬рактеристики яких наведені в таблиці 2.

Кращим тут є четвертий варіант, тому що йому відповіда¬ють найменші річні наведені виграти (34 = 580).

Існує помилкова думка, що чим менше строк окупності капітальних вкладень, тим краще. За інших рівних умов (яких зви¬чайно немає) це так. Але в загальному випадку це невірно, тому що фактор часу і рівень інфляції, наприклад, не враховуються.

Облік неповноти інформації. При проведенні розрахунків ефективності варто не забувати, що вихідна інформація відома, як правило, неточно, а деякі дані взагалі можуть бути відсутні. Тому необхідно застосовувати спеціально розроблені методи на вибір рішень і їхню оцінку при наявності невизначеності.

Таблиця 2.2 Порівняння варіантів за наведеними витратами

При використанні цих методів надійність отриманих результатів значно підвищується і є досить високою.

При неповноті інформації дуже важлива реалізація прин¬ципу повного використання корисної інформації (тієї витрати, на одержання якої менше ефекту від її одержання).

На закінчення можна зробити висновок, що вирішення за¬вдань оцінки ефективності повинні спиратися як на здоровий глузд, досвід, інтуїцію, так і на теорію прийняття рішень і її принципи.

3.4 Організаційна сутність прийнятих рішень

Ухвалення обґрунтованого рішення базується на знанні об'єк¬тивних закономірностей функціонування і розвитку керованих си¬стем з урахуванням обставин, за яких приймається це рішення.

Керівник повинен завжди орієнтуватися на те, що організа¬ція ухвалення управлінського рішення не означає твердої регла¬ментації дій і встановлення єдиних процедур, придатних на всі випадки життя. Ухвалення рішення — складний і творчий про¬цес, результатом якого можуть бути різні наслідки. Керівник зав¬жди знаходиться під тиском важкого морального тягаря і тому при пошуку рішення йому необхідно переглядати всі можливі і навіть неможливі варіанти, сумніваючись у кожнім дріб'язку [27]. У будь-якому випадку рішення зводиться до вибору одно¬го варіанта з декількох, причому зовсім не обов'язково самого вигідного з економічних розумінь. Не існує управлінських рішень, що мали б тільки господарські наслідки. Рішення завжди соціальні хоча б тому, що викликають у підлеглих або позитивні, або негативні емоції.

Таким чином, завдання ЛПР завжди полягає в тому, щоб вибрати правильний шлях вирішення і максимально знизити ймовірність помилки.

Оскільки характер роботи керівника, менеджера залежить від рівня керування, на якому він знаходиться, існують розход¬ження й у характері рішень, прийнятих на різних ступенях ієрархічної градації. Проте існує безліч визначених рис, підходів і методів, що є загальними, характерними для будь-якого менед¬жера. ЛПР завжди дуже важливо знати і бути впевненим у тім, що процедура ухвалення рішення, справді правильна і бажана.

Очевидно, якщо прийняте рішення стає неефективним, то керівництво може швидко втратити повагу своїх працівників і тих осіб поза організацією, на яких прийняте рішення позна¬чається сьогодні чи може позначитися в майбутньому.

Вибір, що повинен зробити керівник, щоб сумлінно вико¬нувати обов'язки, обумовлені його посадою, часто називають ор¬ганізаційним рішенням [23].

Ціль організаційного рішення — забезпечення досягнення поставлених перед підприємством завдань і планованих резуль¬татів. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням з'явиться вибір, що буде насправді реалізований і внесе найбіль¬ший вклад у досягнення кінцевої мети, що є в принципі ні чим іншим, як розглянутого раніше функцією керівництва (див. [18] т. 2. Частина 3, гл. 2.1).