Менеджер в антикризовому управлінні

Арбітражний суд може призначити декілька конкурсних керівників, розподіливши їх обов’язки в залежності від складності виконуваних завдань і встановивши межі відповідальності для кожного з них. Ціль конкурсного управління – акумулювання майна боржника і формування конкурсної маси для продажу майна і розрахунку з кредиторами в порядку черговості, передбаченої законом. Існує ще одна процедура, що може бути реалізована на будь-якій стадії справи про банкрутство – мирова угода. Єдиною умовою затвердження мирової угоди арбітражним судом є погашення боржником заборгованості перед кредиторами першої і другої черги. Укладення мирової угоди є нормальним способом закінченням справи про банкрутство.

Отже, центральною фігурою офіційних процедур з антикризового управління виступає арбітражний керівник, інакше кажучи, фахівець, що одержав:

1)диплом менеджера з антикризового управління;

2)ліцензію арбітражного керівника, що є підставою для розгляду питання про призначення його власника в якості тимчасового, зовнішнього чи конкурсного керівника;

3)відповідні повноваження за рішенням арбітражного суду.

Зазначений договір підряду повинен передбачати:

•обов’язкове узгодження з органом в справах про банкрутство угод, що укладаються від імені підприємства-боржника;

•заборона на внесення активів підприємства-боржника як оплату статутного капіталу створюваних підприємств і організацій;

•матеріальну відповідальність керівника за борги підприємства, що виникли після виходу договору підряду;

•винагорода керівника у тому ж розмірі, що і в колишнього керівника підприємства-боржника, а також частка прибутку, отриманого підприємством-боржником у період управління.Другий, не менш важливий напрямок, - консультант різного рівня („граючий тренер”). Як фахівець антикризового управління менеджер може виступати як незалежний експерт, що здійснює свою діяльність на комерційній основі, чи бути штатним співробітником організації (доцільно для великих фірм, корпорацій), брати участь в атестаційних комісіях територіальних агентств, залучатися до оцінки можливостей відновлення платоспроможності підприємства. У ході розгляду справ про банкрутство нерідко виникає необхідність у проведенні фінансових експертиз. Тому арбітражні суди повинні мати інформацію від кваліфікованих фахівців-експертів.

Антикризове управління на великих підприємствах має на увазі наявність команди антикризових керівників. При цьому не обов’язково, щоб усі вони були арбітражними.

Такий розподіл визначається, з одного боку, статусом – арбітражний керівник повинен мати ліцензію, консультанту антикризового управління (АКУ) досить диплома. З іншого боку, перший наділений повноваженнями, обумовленими органами державної влади, у той час, як результати діяльності і поради другого носять консультативний характер, тому що рішення про їхню реалізацію приймає керівник організації. Фахівець з АКУ може успішно працювати менеджером у різних підрозділах системи управління.

Існують різні точки зору з приводу призначення фахівця з АКУ. Одна з них полягає в тому, що він готується для роботи в специфічній організації – службі, асоціації, з якої державні органи влади будуть черпати таких фахівців, призначаючи їх на збанкрутілі або неплатоспроможні підприємства для здійснення процедур санації, реструктуризації чи ліквідації останніх.

Інше бачення призначення фахівця з АКУ ширше. Воно спирається на потребу в його послугах практично в будь-якій організації. Усяке управління мітить в собі елементи антикризовості. При цьому менеджер з АКУ діє на різних рівнях управління в організаційній структурі: до нього можуть звертатися за разовою консалтинговою допомогою періодично чи з різними інтервалами часу.

7. Модель менеджера антикризового управління