Менеджер в антикризовому управлінні

•криза збуту;

•криза діяьності;

•фінансова криза;

•криза менеджменту;

•криза організації;

•криза платоспроможності.

За проблематикою можна виділити макро- та мікрокризиси.

За структурою відносин у соціально-економічній системі можна виділити економічні, соціальні, організаційні, психологічні, технологічні кризи. Ці кризи є грошовм відображенням економічних процесів.

Економічні кризи відображають гострі суперечності в еконоиіці країни, або еконмічног стану окремого підприємства, фірми. У групі економічних криз можна виділитит фінансові кризи. Ці кризи є грошовим відображенням економічних процесів.

Соціальні кризи виникають при загостренні суперечностей або зіткненні інтересів різних соціальих груп чи утворень. Особливе місце в групі соціальних криз займає політична криза. Це – криза в політичній будові суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп тощо.

Організаційни кризи проявляються як кризи розподілу і інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, адміністративних одиниць, регіонів, філіалів або доірніх фірм.

Психологічні кризи – кризи психологічного стану людини, кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу або конкретної групи.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах потреби в ових технологіях. Це може бути криза технологічно несумісності виробів або криза відторгнення нових технологічних рішень.

За безпосередніми причинами виникнення кризи розподіляються на природні, суспільні, економічні.

Кризи також можуть бути передбаченими (закономірними) та несподіваними (випадковими).

Існують також кризи явні та латентні (приховані); глибокі та легкі, затяжні та короткострокові.

Таким чином, бачимо, що кризові ситуації в діяльності будь-якої соціальної економічної системи, у тому числі і підприємства, є об’єктивними явищами.

5. Етапи кризи

Виникнення кризового стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської системи. До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку. Система вичерпує свій продуктивний потенціал або вступає в крнфлікти з існуючою господарським механізмом, відносинами власності. Має місце моральне старіння концептуальнх засад ведення бізнесу – матеріально-технічних, ринкових, соціальних.

Розв’язання накопичених суперечностей можливе лише на підгрунті кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить прехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її подальшого розвитку. Подолання кризи не може здійснюватися автоматично, воно має бути організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку самостійної галузі наукових знань – антикризового управління.